торій. Якби об’єднана сила вільного козацтва й українських селян-власників діяла на користь Карла XII, а не на користь їх гнобителя царя, немає жодних причин сумніватися, що велика українська держава могла б виникнути в степах Південної Росії, до якої, можливо, стали б даниною менш сприятливі землі «Великоросії» та лісові регіони на півночі. Бо, незважаючи на свою відносно невелику чисельність, військова каста козаків володіла не тільки військовою підготовкою та ініціативою, але й сильним почуттям вірності та товариства у зброї, якого значною мірою не вистачало військовим військам Петра. Якби Мазепа, окрім своїх військових якостей, був народжений козаком, а не належав до ненависної польської раси, він міг би об’єднати своїх усиновлених людей у цей критичний момент їхньої кар’єри, щоб протистояти військам Петра, очолюваним і вишколеним німцями. Висловлювання Ксаполеона про те, що Росії судилося стати або козацькою, або німецькою, виглядає ще більш правдоподібним у світлі подій, пов’язаних із вторгненням Карла XII. Дійсно, французький імператор — близький учень і палкий шанувальник стратегії «Божевільного короля» — можливо, заснував свою заяву на своїй оцінці майже забутих, але доленосних подій, які ми зараз коротко переглянемо.
Сучасні історики (включно з Вольтером, який, однак, у питаннях історії навряд чи виявляє той самий критичний дух, який його так завоював великий авторитет у своїх обговореннях релігійних питань) погоджуються повторити романтичний епізод, який перетворив юного Мазепу з пажа при блискучому польському дворі на ватажка грубих козацьких загонів України.
Їхні розповіді в основному збігаються з обставинами, викладеними у відомій поемі Байрона. Мазепа був за походженням польським шляхтичем з Поділля. Завдяки достоїнствам його особи та освіті, яка — принаймні в порівнянні — виділяла його серед своїх товаришів, він отримав становище «служивого пана» в родині багатого польського шляхтича. Молода дружина цього знатного, дещо надто відверто виявивши своє захоплення якостями Мазепи*, обурений чоловік задумав помсту, яка фактично усунула Мазепу з сусідства його коханої, але з наслідками, далеко не запланованими чи очікуваними. Вродливий паж, зв’язаний, голий і беззахисний, на спині незломленого сталгона, замість того, щоб піддатися бродячим степовим вовкам, був понесений верхом серед табуна коней табору мандрівних козаків. Приєднавшись до цього дикого товариства, юнак невдовзі опинився в гуртку, і за кілька місяців його освіта та особиста хоробрість дали йому посаду ад’ютанта гетьмана.