Східна частина Волинського плато простягається спочатку у вигляді вузької зони плато між долинами Богу і Тетерева з одного боку та Случі з іншого. Далі плато розтягується віялом на північ. Біля витоків Богу і Случі плато досягає висоти 370 м.; біля витоків Тетерева, 340 м. Тут поверхня рівна, тільки подекуди виникають невисокі, пологі округлі пагорби. У широкій північній частині Волинське плато стає значно нижчим і, нарешті, розпадається на окремі плато-острівці, як, наприклад, біля Новгорода, Волинського, Житомира, Овруча, що пологі височіють із заболочених низовин.
Долини волинських річок, широкі, рівні, з пологими схилами і болотистим дном, найбільше відрізняють волинський ландшафт від подільського. Волинський краєвид представляє собою плоскі, лісисті пагорби, повільно текучі потічки між пологими берегами, болота й болотисті луки, піщаний ґрунт — усе це ознаки близькості Полісся.
Дніпровське плато має обриси довгастого неправильного багатокутника. На північному заході вона обмежена скелястою долиною Тетерева, на південному заході — рікою Бог, на півдні та південному заході — Понтійською степовою рівниною, на північному сході — річкою Дніпро.
Цей великий простір, однак, не є однорідним плато. Широкі річкові долини та широкі западини, що перетинають плато, розділили його на кілька ділянок. Тільки однорідний шар і геологічний характер, а також єдиний вигляд ландшафту визначають природну єдність регіону.
Підярус Дніпровського плато утворений первісною граніто-гнейсовою грудкою українського горсту. Граніто-гнейсові утворення складені в докембрійський період. Складки і кар'єри тягнуться переважно з півночі на південь і дуже чітко проявляються біля Житомира і Корсуня, а також на порогах Дніпра. У Трехтимирові складчасті також мезозойські шари, що залягають близько до гранітгорсту. Третинні шари, які утворюють тонкий покрив над гранітом, лежать переважно непорушеними горизонтальними лініями. Лише вздовж правого крутого берега Дніпра ми бачимо їх складчасті та пробиті кар’єрами. В районі кургану Шевченка вони проявляються найбільш виразно.
Поява виверженої породи на півдні плато, що з'являється в горбкоподібних плоских пагорбах, пов'язана, однак, лише з давніми порушеннями в горсті.
Цей вид гірських порід Дніпровського плато зустрічається майже виключно в пологих долинах і балках. Інакше вона всюди вкрита величезною мантією із суглинків, лесів і чорнозьому. Льодовикові відклади, південна межа яких проходить через Житомир, Таращу, Чигирин і Кремінчук, представляють на території Дніпровського плато зразки справжньої флювіогляціальної морени, а також піски невеликої глибини і досить нерівномірного поширення.