Рівнини та плато України, на перший погляд досить схожі на Середню Росію, насправді дуже відрізняються від них за структурою та рельєфом поверхні. Ядро групи Українських плато, яке оточують дві рівнинні області України, становить так званий Азофський горст (названий Е. Зюссом), що тягнеться від берегів Азофського моря в північно-західному напрямку аж до Волині та австрійського Поділля. Ця первозданна скеляста поверхня, що складається з гранітного гнейсу, обмежена кар’єрами й по краях упадин, які приховані новішими осадовими відкладеннями. Оскільки цей протяжний Горст простягається практично через всю довжину України, ми називатимемо його «Українським Горстом».
Цей український горст має велике значення для всього процесу складкоутворення на всій землі. На захід від цього Горста розташована величезна складчаста система Алтаю, складчаста далеко вглиб Північної Америки на північ і північний схід, прямо протилежна головним частинам величезної системи, що лежить на схід від неї. На сході Горста бачимо пряму лінію гірської системи Кавказу; на заході звивисті напрямні Центральної Європи.
Регіон Українського Горсту вплинув не лише на формування складчастої країни. У зв'язку з ним ми знаходимо, влаштовані з розмахом, але не дуже інтенсивні лінії дезінтеграції, які перетинають всю українську країну від північного заходу до південного сходу. Ці тектонічні збурення призвели до сильного згортання та дислокації новіших осадових шарів, які лежать поблизу Горста. Цей район складчастості можна спостерігати лише в пристовбурному хребті на Донці і в окремих місцях на північний захід; поза цим він похований під величезним покривом третинних шарів. У Донецьких горах відбувався процес складчастості, який тривав з тривалими перервами від кінця палеозойської ери до початку третинного періоду. До передтретинних порушень такого роду ми відносимо порушення Ізачкого, Трехтимірова та ін., а також деякі вододіли на північно-західній кінцівці Українського Горсту.