Вся поверхня Подільського плато вкрита потужним лесовим покривом, який утворився в пустельно-степовий період після льодовикового періоду. У способі насипання лесу, в симетрії річкових долин, західні схили яких регулярно крутіші, в загальному розташуванні і формуванні долин Поділля виразно впізнається великий вплив вітрів.
Верхній лесовий шар по всьому Поділлю перетворено на знаменитий чорнозем (хомозем). Тому Поділля споконвіку славилося своєю родючістю. «На Поділлі, — каже старе українське прислів’я, — хліб росте на огорожі, а огорожі — з ковбаси плетеної». З іншого боку, Поділля дуже страждає від нестачі лісів. Великі ліси, які ще існували в 16-17 століттях, тепер розділені на невеликі ліси. Наслідки знищення лісу не повільні. Багато джерел і струмків пересохли, річки висохли, тому в особливо посушливе літо часто відчувається нестача води. З іншого боку, після вирубки лісів почалася руйнівна діяльність ущелин, які розширюються після кожного сильного дощу і здатні за короткий час перетворити багату сільськогосподарську місцевість на лабіринт ярів.
Між Подільським плато і горбистим Прикарпаттям лежить Покутсько-Бессарабське плато. Простягнуту вузьку ділянку плато, що лежить між долинами Дністра і Пруту, на заході називають Покуттям, а на сході – Бессарабією (власне Басарабією). На заході плато досягає долин Бистриці та Ворони в Підкарпатському регіоні; на південному сході переходить у Понтійську степову рівнину. На Дністрі майже не видно різниці між характером Поділля на лівому березі та Покуття чи Бессарабії на правому. З обох боків однакові схили долини, складені з однакових верств гірських порід — тільки той, що на правому березі, компактніший, бо з цього боку Дністер • приймає лише кілька невеликих приток. Лише на деякій відстані від течії Дністра постають перед очима особливості Покутсько-Бессарабського плато.
Західна частина плато, яка носить назву