Такий же шлях майбутнього розвитку намічає Україні її родючий ґрунт. Майже три чверті території України входить до Східноєвропейської чорноземної зони. Чорнозьом, один із найродючіших видів землі на земній кулі, робить Україну найпліднішою землею Європи. Тож не треба дивуватися, що українці донині залишилися майже цілком землеробським народом. Родючість ґрунту також має залишатися найбільшим багатством землі_ в найвіддаленішому майбутньому. Тепер, коли найбільші зернові землі, американські прерії і пампи, австралійські прикордонні степи і т. д. майже повністю піддані культивації, екстенсивне ринкове виробництво зерна повинно в найближчому майбутньому поступитися місцем інтенсивному виробництву. Тоді значення українського чорнозему, який тисячоліттями зберігав свою велику родючість, стане ще більшим, ніж сьогодні; і сьогодні Україну слід вважати одним із головних центрів виробництва зерна.
Родючість українського ґрунту мала як негативні, так і сприятливі наслідки. Як земля обітована, Україна завжди вабила іноземних завойовників і колоністів. Його родючість принесла Україні багато воєн і бід. Століттями благодатний ґрунт України давала своєму народу лише частину свого багатства. І донині чужі землевласники та хліборобці вимагають більшу частину врожаю, а корінні українці, що споконвіку живуть на землі, ледве можуть собі запасти, щоб не померти з голоду.
Благодатна українська земля справила ще один важливий несприятливий вплив на український народ. Велика родючість його полів викликала в українських селян певну байдужість і недбалість у посівах. Правда, українець кращий хлібороб, ніж білорос, росіянин чи румун. Але століттями він звик залежати від родючості рідного ґрунту і, отже, значно відстає від прогресивного фермера Центральної чи Західної Європи. Застарілі способи посадки донедавна панували в Україні без найменших змін. У той же час землі стало мало, і необхідно застосувати прогресивні методи культивації, щоб отримати якомога більше із землі та збалансувати відносне зменшення площі культивації.