Льодовиковий період не мав особливого значення для конфігурації поверхні Дніпровської рівнини та прилеглих до неї відрогів плато. Лише на півночі Чернігівщини знаходимо справжні сліди льодовика. Великі півострови, які південна межа льодовикових брил утворює вздовж течії Дніпра і Дону, аж ніяк не слід розглядати як сліди двох великих льодовикових язиків. Піщано-суглинисті маси з закритими льодовиковими брилами, які знаходяться в районі цих півостровів, мають флювіо-льодовикове походження і були відкладені талим льодом з льодовика на шляху до Чорного моря. Північна межа чорноземного регіону анітрохи не постраждала від цих проблемних льодовикових півостровів.
Але після льодовикового періоду на всій групі Українських плато відбулися рухи землі. Вона значно піднялася, і почалася ерозійна дія річок. У тому місці, де вісь Українського горсту перерізає Дніпро, ми знаходимо це підвищення також на Дніпровському плато. Саме тоді утворилися пороги Дніпра, і до теперішнього часу гігантській річці так і не вдалося вирівняти його падіння.
Ці тектонічні порушення невідомі
Про Дніпровську рівнину ми дізнаємось із залягання вулканічної породи та зміщення товщі біля Ісачок, неподалік міста Лохвиця, та на горі Півиха, що на північ від Кремінчука. Схоже, що вздовж північно-східного кордону Українського горсту під більш сучасними плосконасипаними шарами порід приховано сильно порушену територію. Великі збурення магнітної сили Землі, здається, вказують на те саме.
Дніпровська рівнина утворює останню частину північного рівнинного району України. Південний рівнинний район, який простягається вздовж північного берега Чорного моря, від дельти Дунаю до Кубані, з давніх часів носить загальноприйняту назву Понтійської степової рівнини. Його староукраїнська назва — просто ніс (низина) або дамба (дике поле). Степ і край ріки й донині носять славну назву Запоріжжя (земля під порогами).
Понтійська степова рівнина обмежена з півночі відрогами Бессарабського, Подільського, Придніпровського і Донецького плоскогір'їв. На півдні, біля берега моря і країни біля підніжжя Яйли, в Криму. За дельтами Дунаю степова рівнина переходить у таку ж степову рівнину на Кубані.
Поверхня степової рівнини виключно рівнинна, слабо хвиляста лише на північній межі, де непомітно проходить перехід до південних відрогів Української групи плоскогір’їв. Незліченні кургани (могили) так само характерні для ландшафту Понтійської степової рівнини, як і плоскі плитоподібні западини землі з невеликими тимчасовими озерами, заболочені плоскі долини та невеликі солончаки з їхньою своєрідною рослинністю.