щоб були створені умови, сприятливі для розвитку деревної рослинності. Тому не тільки долини річок, а й балки, які, але рідко несуть воду, завжди мали ліси, а навіть ліси та гаї. Дерева, які там висаджені, дуже добре розвиваються, тоді як спроби вирощування в степу реального рівня майже часто зазнають невдачі. Найважливішою основою існування степів, однак, є їхній характер залишків старої післяльодовикової степової формації. З початком алювіальної епохи її територію завойовує ліс, який постійно просувається на південь і південний схід, використовуючи долини річок як головні напрямки наступу. Під час просування на південь ліс був зупинений людиною ще до того, як він зміг досягти узбережжя Чорного та Азофського морів.
Людина зробила багато змін у степовому краї. Насамперед він вступив у боротьбу між лісом і степом проти лісу. Давні українці Київської держави викорчовували значні масиви лісів і відвойовували їх для цивілізації. З іншого боку, кочові племена, що відколи пам’ятає людина кочували по степах, неодноразово винищували вогнем ліси, щоб отримати добру пашу для своїх стад і зламати найкращий захист землеробського українського населення. У 16 столітті почалося вирубування перехідної зони через прогресуючий колонізаційний рух українців під захистом козацької організації. Але навіть у 18 столітті в перехідній зоні все ще були великі ліси, які з тих пір повністю зникли. Інтенсивний колонізаційний рух у 19 столітті поклав їм край. Водночас рука людини наступала на степову формацію. Сьогодні лише дуже невеликі ділянки степу знаходяться у своєму первісному стані. Степові трави поступилися місцем все більш інтенсивному вирощуванню злакових трав; місце природного степу узурпував культивований степ з його хвилястими полями зерна та неминучими похмурими стернями. З прогресуючим винищенням лісів цей оброблений степ людських полів постійно просувається на північ і захід України, сприяючи супутній міграції степових рослин і степових тварин до Центральної Європи.
Цілком самостійним є положення української флори на південному схилі Яйли та на Кавказі. Вони дійсно належать до регіону Середземного моря. М'який клімат тут сформував флору цілком південного типу з великою кількістю вічнозелених дерев і чагарників, характерних для середземноморського регіону. Проте рослинність цього району можна розглядати лише як авангард справжньої середземноморської рослинності, оскільки представники північної флори значно переважають над південними видами рослин, особливо в лісах, які розвиваються на великих висотах.
Крім розглянутих рослинно-географічних районів і зон рівнини, в Україні є три гірські області — Карпатська, Кримська та Кавказька.