Ця цифра, яка була отримана шляхом критичного огляду статистичного матеріалу окремих адміністративних одиниць Росії, наближається з дивовижною близькістю до цифри, яку можна отримати іншим, більш загальним шляхом. У 1897 році кількість українців у Російській імперії становила 22 400 000; тобто 17,4% від загальної чисельності 129 000 000 осіб. Застосувавши той самий відсоток до числової оцінки 1910 року, ми отримаємо 28 900 000 українців у загальній кількості росіян у 166 000 000 осіб. Додавши пінчуків (390 000), які в офіційній статистиці помилково зараховані до білих росіян, отримуємо кількість українців Росії (1910) 29 300 000.
Тепер, склавши всіх українців земної кулі, одержуємо (на 1910 р.) суму 34^ мільйони; З них 32 700 000 у компактній українській країні. Ця цифра є мінімальною величиною, оскільки при її розрахунку були враховані навмисні помилки офіційної статистики. Проте ця цифра показує нам, що українці чисельно посідають шосте місце серед народів Європи, п’ятірку вище – німці, росіяни, французи, англійці та італійці. Серед слов'янських рас вони стоять на другому місці.
Як цю велику чисельну силу українського народу можна узгодити з його політичною та економічною слабкістю, спробуємо показати в наступних розділах. Тепер коротко звернемося до густоти населення України.
На 850 000 квадратних кілометрах суцільної української національної території проживає приблизно сорок п'ять мільйонів людей (1910 р.), з яких, за офіційними підрахунками, 73% українців. Загальна щільність
Україна, отже, становить 53 жителя на квадратний кілометр. Україна також є переходом від густонаселених країн Центральної Європи до малонаселених північного сходу та сходу земної кулі. Цей перехід можна легко відстежити і в Україні. Найбільш густо заселені західні прикордонні райони. Галичина має щільність 102 жителі, Люблінський уряд 90, Київський уряд 90, Поділля 89, Буковина 77, Полтавщина 72. Ми бачимо широку зону густонаселеності, яка простягається вздовж 50-ї паралелі широти від Карпат до Дніпра. На північ від нього простягається перша більш малозаселена зона: Сідлецька 69, Гродненська 51, Мінська 39, Волинська 54, Чернігівська 57, Курська 65, Воронежська 51. На південь від густонаселеної зони лежить друга більш рідкозаселена зона: Бессарабія 53, Херсонська 49, Таврія 31, Катеринославська. 48. Найслабше заселені, однак, східні кордони України: Кубань 28, Дон і Ставропілля по 21, Чорномор'я і Терська область по 17.