Європа. Значно інтенсивніші тектонічні порушення українського регіону спричинили тут більшу різноманітність плато і рівнин, ніж у Білій, Великій чи Північній Росії. Українські плоскогір'я досягають контурів 400 і навіть 500 метрів і виявляють урвища тектонічного походження, які тривалий час вважалися доказом закону Бера, а останнім часом отримали пояснення як Девіс Куестас. Значна розробка долин в українських плоскогір’ях, характерний каноноподібний тип долин, часте виникнення пагорбів, утворених ерозією, відсутність льодовикових утворень і відкладень, але свідчення великої ерозійної та вирівнювальної дії — ось головні елементи відмінності плато України від інших східноєвропейських плато. Рівнини України лише на північному заході схожі на сусідню Центральну Європу. Крім цього, всі вони більш-менш вирівняні степи, подібних до яких немає в Центральній Європі, за винятком Угорщини. У той же час характер степів України відрізняється від степового регіону Східної Росії також, головним чином через деталізацію країни та особливості рослинності, які викликані відмінностями клімату.
У гідрографічному відношенні Україна вирізняється сплетенням річок, що зосереджуються в Понті. Україна охоплює річкові системи Дністра, Богу, Дніпра, Дону й Кубані — правда, не цілком, але значно більшу частину, залишаючи білим і великоросіям лише витоки двох найбільших річок. Лише найзахідніші кордони України пролягають у водній зоні.
навіси Балтійських річок (Віслинський район); лише найсхідніші гірські відроги у вододілі Каспійського моря (Терек і Кума). Тому ми можемо без вагань уявити Україну гідрографічно як північну частину Східноєвропейського вододілу.