Тейс і орографічно споріднені з Чорногорою, гори Мармарошу мають зовсім інший геологічний склад і інший морфологічний вигляд. Гнейси та інші види кристалічного сланцю, пермотріасові та юрські конгломерати та вапняки, а також вивержені породи давнішого та пізнішого походження надають горам Мармарош велику геологічну та морфологічну різноманітність. Високогірний характер тут ще більш помітний, ніж у Чорногорі. Скелясті вершини, хребти, гірські стіни, численні кратери, з невеликими льодовиковими озерами прикрашають гори Мармарош, які піднімаються вище 1900 м.: Піп Іван, Фарко, Михалек, Петрос, Трояга. На південний схід пасмо переходить у Південну Буковину, де його останні рубежі, скелясті вершини Юмален і Рарен справді стоять на румунській землі. А на півдні, за Вишевою долиною, що розділяє поселення українських гуцулів від румунських, височіє чудовий високий вал Родних гір з двома вершинами висотою 2300 м., П'єтросу та Інеу.
На зовнішній стороні карпатського вигину простягається різнодихаючий гористий край, підкарпатський, українською мовою Підгір’я або Підкарпаття. Гірський край Карпат, який у всіх точках дуже виразний, стрімко здіймається над низькогірною місцевістю біля підніжжя, витягнутою лінією в околицях міст Перемишль, Самбір, Дрогобич, Стрий, Коломия. Карпатські річки виходять з гір лійкоподібними долинами, обрамленими валунними терасами, і розкидають свої алювіальні насипи по низькогірній місцевості. Широкі луги супроводжують течії річок; поля та ліси лежать на відстані. Підкарпатська гірська місцевість побудована з міоценових сірих глин, які вздовж краю Карпат містять величезні запаси нафти,