Козацька організація, як продукт географічного положення, має паралель лише у знайомих північноамериканських лісових мешканців, мисливців у преріях і піонерів, які становили авангард європейської цивілізації на своєму континенті. Однак ця аналогія дуже слабка і неповна. Запорозьке козацтво не можна порівнювати ні з волзькими, донськими чи уральськими козаками, які були переважно розбійниками, ні з австро-угорськими прикордонниками, які були державною організацією. Українська козацька організація репрезентувала зусилля за волю і незалежність усього українського народу і, зрештою, призвела до відродження українського політичного життя у формі самостійної гетьманської держави. Правда, територія цієї гетьманської держави охоплювала ледве половину України, але становила регіон, навколо якого міг би вирости П’ємонт незалежності для всієї України.
З останніх десятиліть XVIII століття географічне положення України на порозі двох континентів змінювалося з несприятливого положення до такого, яке можна назвати дуже сприятливим.
Здебільшого українськими силами Росія остаточно знищила кочівників українських степів. Цей факт мав велике значення для України. З цього часу розгорнувся широкий, хоч і майже непомітний, колонізаційний рух українського народу на схід, південний схід і південь. Цей рух протягом одного століття двічі розширив українські кордони. Вдруге мирним шляхом Україна вийшла до дельти Дунаю, Чорного моря, Кавказу та Каспійського моря. Усе це лише наслідок її географічного положення. В іншій ситуації українці не могли так легко розпоряджатися незаселеними землями. Ця експансія українського народу аж ніяк не досягла максимуму, але певно минула свою вершину. Правда, міграція укр.
іанський елемент на сході та півдні все ще дуже великий, але вже не так багато незаселених районів, відкритих для поселення, як у минулі часи, і масова еміграція повинна була припинитися.