Загальний зовнішній вигляд українських хат, які завжди добре побілені і мають квітники перед вікнами, дуже мальовничий, і протиставляє перевагу житлам сусідніх рас, особливо жалюгідним і брудним російським «избасам». Усі хати українців, крім, звичайно, найбідніших хат, поділені притвором на дві частини. Поділу надвоє ми не знаходимо в типових хатах поляків і білоросів. Ще однією рисою, якою українська хата відрізняється від хат сусідніх народів, є її порівняльна чистота. Особливо в цьому відношенні він відрізняється від російських ізбасів, регулярно повних різних комах і паразитів, де вівці і свині, а взимку навіть велика рогата худоба комфортно живуть разом з людськими мешканцями. Відомий знавець російського села Новіков розповідає з цього приводу дуже характерну історію. Кілька російських сімей оселилися в українському селі. Природно, у житловому приміщенні містилася худоба. А коли українські сільські старости прямо заборонили тримати худобу в хатах, росіяни виселилися, бо не могли звикнути до українського порядку. Дуже рідко трапляється так, що росіяни живуть разом з українцями в одному селі. У такому випадку російська частина села лежить окремо, по той бік яру, струмка чи річечки. В районах мішаної національності бачимо, що сусідять одне з одним, чисто українські і чисто російські села.
Внутрішнє облаштування хат і облаштування двору дуже різко відрізняють українця від сусіда. Ще більш рішуче він демонструє свою індивідуальність в одязі. Спосіб одягу досить різноманітний по всій великій території України, але ми спостерігаємо всюди виразність типу та індивідуальність на відміну від одягу сусідніх народів. Лише в одязі поліських людей помітні сліди білорусського впливу, на західному кордоні польського, на Кубані кавказького (рос.
ніде не з'являється). Але всі ці впливи незначні. Український одяг – це завжди оригінально та естетично. Тому ніхто не дивується, що український костюм живе довше від польського, білоруського та російського і дуже повільно поступається місцем міському.
Опис навіть основних видів українського костюма завів би нас надто далеко; так само ми не можемо детально обговорювати харчування народу, хоч і в цьому відношенні українська раса зберігає свою певну індивідуальність, за винятком, звичайно, тих випадків, коли економічна напруга змушує людей задовольнятися «інтернаціональною» картоплею та хлібом.
Тепер ми підійшли до інтелектуальної культури українського народу. Якщо матеріальна культура українців, незважаючи на свою самобутність і самостійність, не стоїть на разюче вищому рівні, ніж культура сусідніх народів, то інтелектуальна культура українського народу, безперечно, далеко випереджає всі інші.