Виробництво чавуну в Російській Україні в 1907 р. становило 39,9 млн. ц., тобто 73% загального виробництва Росії. Цифри за наступні роки такі: 1908—40,3 млн. кв.=72%. Ці цифри досить ясно показують, якими багатствами заліза володіє Україна і яку роль вона відіграє як головний виробник заліза для Росії.
Тепер ми переходимо до другої групи мінеральних ресурсів — мінерального палива. В цьому відношенні Україна теж багата. В Україні є лише одне вугільне родовище на Донецькому плато, але це одне з найбільших і найбагатших в Європі. Його площа становить 23 000 квадратних кілометрів, річний видобуток (1911) 203 мільйони метричних центнерів, тобто 70% загального видобутку вугілля всієї Російської імперії. Крім того, вугільний район на Донці дуже багатий антрацитом. У 1911 році тут було отримано близько 31 млн метричних центнерів антрациту (98,5% загальноросійського виробництва). Практично єдине вугілля, яке можна використовувати для коксохімічного виробництва в Росії, - донецьке. У 1911 р. на Донеччині було отримано 33,7 млн. центнерів коксу; у всіх інших вугільних районах Російської імперії ледве 13600 ц.
З цих цифр ми ясно бачимо, що Україна, незважаючи на її загальний аграрний характер, володіє великими запасами вугілля, цього незамінного помічника в сучасній промисловості. Правда, Україна посідає лише сьоме місце у світовому видобутку вугілля (перед нею йдуть США, Велика Британія, Німеччина, Австро-Угорщина, Франція та Бельгія), але, тим не менш, її не варто зневажати як видобувний район. Зважаючи на відсталість матеріальної культури в цілому в Росії, молодість української вугільної промисловості та доцентрову залізничну тарифну політику російського уряду, ми повинні прийти до розуміння того, що за кращих умов українську вугільну промисловість чекає блискуче майбутнє.
Родовища бурого вугілля в Україні ще мало вивчені і самі по собі набагато менш важливі, ніж родовища кар’єрного вугілля. Буровугільне родовище площею 5000 квадратних кілометрів входить до складу третинних товщ Дніпровського плато (Києво-Єлисинівський вугільний район). Ближче до кінця минулого століття в середньому щорічно 82 000 q.
тут добували буре вугілля (Катеринопіль, Зураська). Настільки ж незначним є видобуток бурого вугілля в передгір'ях Кавказу (Баталпашинськ). У передгір'ї Карпат і на Росточі в 1901 р. було видобуто понад 1 млн. метричних центнерів бурого вугілля; у 1905 році ледве половина цієї суми. Незважаючи на це, буровугільній промисловості в Україні в майбутньому слід приділяти певне значення.