озокерит, кухонна сіль і калійні солі. На глині не тільки вздовж річок, але й на вершинах пагорбів лежать валуни — сліди старих водотоків, які переносили карпатський і північний щебінь на схід у напрямку Дністра. По всьому покрито жовтуватий покрив із суглинків і лесів, а його поверхневий шар, багатий рослинним ґрунтом, місцями дуже родючий.
Підкарпатська гірська місцевість доходить до двох підкарпатських рівнин на півночі — Віслинської та Дністровської. Тільки вздовж Європейської магістралі розділіть язик гірських проектів у напрямку Лемберга. У льодовиковий період водотоки великого об’єму протікали безпосередньо через цей вододіл, який, як і слід було очікувати, тепер повністю розщеплений біфуркацією Вишні, відкладаючи значні маси бутового каменю та піску. Через знищення лісів піски стали піддаватися дії вітру і утворилися похмурі ландшафти піщаних дюн.
Лише південно-східна частина Віслинської рівнини, що тягнеться вздовж річки Сан до Перемишля, є частиною української території. Низькі суглинисті мішки, що лежать між піщаними й болотистими долинами Сану, утворюють єдині височини на цій рівнині, яка межує на північному сході з відрогами Ростоха.
Дністровська рівнина тягнеться широкою стрічкою вздовж річки від місця її виходу з гір до дельти Стрию. Його західна частина являє собою єдине велике болото, колись велике озеро. Річки течуть по пологих дамбах, а коли тануть сніги й йдуть ранні літні дощі, вони виходять з берегів і затоплюють далекі й близькі заболочені рівнини. В окремі роки болотна місцевість на дні й тижні перетворюється на озеро. У сухий сезон залишається лише кілька болотних озер, але весь регіон залишається болотом і дає лише погане кисле сіно. Поселення лежать лише на високих берегах річок.
Східна частина Дністровської рівнини простягається за межі великих наносів р. Стрий, а потім виходить у широку долину Дністра, яка в місці впадіння річки закінчується Подільським плато. Східна Дністровська рівнина слабо заболочена, лише місцями в руслі річки зустрічаються яри, болота, стариці. Здебільшого гарні луки, поля й ліси лежать на потужному шарі бутового та річкового суглинку.
Якщо Карпати являють собою первісну ділянку української землі, то гірські хребти Криму та Кавказу ще зовсім недавно були для українців зовсім чужими. Скільки українських невільників у часи татарського гніту проклинали скелясту стіну Яйли, що відділяла їх від улюбленої домівки. Наскільки невдоволені були поневолені рештки Запоріжжя, коли їх перевезли на Західний Кавказ.