Причини відносної нестачі лісів в Україні слід шукати, перш за все, в тому, що до її складу входять значні частини степового регіону Східної Європи. Про це найбільш яскраво свідчить відсоток лісистості в різних областях України. Гірські райони все ще зберігають найбільшу частку лісів. Буковина має 42% лісів (округ Кімполунг 78%), український регіон Північно-Східної Угорщини близько 40% (Мармарош 62%). Далі йдуть українські регіони лісистої зони: Полісся від Мінська вниз 38,2 %, Підляшшя починаючи від Люблінського 25,1 %, від Сідлецького 19,8 %. У тому ж класі, що стосується лісистості, начебто знаходиться Кубанська область. Крім густо лісистих гірських районів, цей відділ включає луги в передгір'ї та безлісі степи; тому відсоток виходить дуже малий — 19,8%. На перехід між лісовою та степовою зонами вказують такі ряди: Київщина 18%, Чернігівщина 15%, Поділля 10,9%, Харківщина 8,5% лісистості. Степові райони України мають дуже мало
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
У такому розподілі лісу ми бачимо певну аналогію між Україною та США. Тут безлісі степи, там прерії. Тут ліс переважає в Карпатах, там в Аппалачах; тут, як і там, є зони переходу від лісових районів до степу. Але є ще одна схожість між Україною та Сполученими Штатами — нещадна експлуатація та марнотратство в лісовому господарстві. Це кримінальне марнотратство є другою основною причиною нестачі лісів в Україні. Це почалося в 16 столітті і триває досі. Історичні джерела згадують про великі лісові утворення навіть у тих нині бідних на ліси регіонах України. «Великий ліс» у Запорізькій землі, «Чорний ліс» при витоках Інгулу, великі ліси Полтавщини та Харківщини, деревлянські нетрі, велетенські ліси на Бузі та Вислоці, на Росточі — усе це або зовсім зникло з поверхні землі, або перетворилося на жалюгідні залишки, які будь-якої миті можуть зникнути. стати остаточною жертвою людської жадібності. Безліч географічних назв у регіонах, які сьогодні майже повністю безлісі, вказують на колишні ліси. Товсті, примітивні стовбури дуба зустрічаються в руслах річок, що протікають лише безлісним степом. За п’ять десятиліть, у другій половині ХІХ ст., лісистість Харківської Уряди скоротилася з 10,9% до 8,5%, Полтавської – з 13% до 4,7%, Чернігівської – з 17,1% до 15%. Детальні дослідження місцевості показали, що лісистість Полтавського району спочатку становила 34% (нині 7%), Роменського – 28% (тепер 9%) і Лубенського – 30% (нині 4%). Схожі повсюдно в Україні панують умови спустошення лісів. Таким чином, лісова площа Галичини, наприклад, зменшилася на 2000 квадратних кілометрів, тобто. е., майже 3% загальної площі країни, протягом минулого століття.