MediaArhiv

Частина 12

сторінка 193/255

Велика рогата худоба має для українського народу набагато більше значення, ніж коні, і порода порівняно набагато краща. Завдяки загальному розповсюдженню аборигенної сірої породи, доданню червоної калмицької породи великої рогатої худоби на Східній Україні та частому схрещуванню із західноєвропейськими породами, що здійснюються за посередництва великих землевласників, уряду та сільськогосподарських організацій, скотарство в Україні виявляється набагато розвиненішим від конярства. З іншого боку, молочне виробництво в Україні лише зароджується. Лише в Галичині українськими селянами створено молочарську організацію, яка виробляє J^ мільйонів кілограмів масла на рік.

Вівчарство в Україні значно скоротилося в останні десятиліття XIX століття внаслідок конкуренції Австралії. Колись Південна Україна була одним із найважливіших регіонів світу з виробництва вовни. Занепад вівчарства значно прискорився перетворенням степу на сільськогосподарські угіддя. Величезні отари овець, які бродили українськими степами під опікою напівкочових пастухів, відійшли в минуле. Тим не менш, в Україні все ще живе близько 10 мільйонів овець. Найбільше їх вирощують на Дону, Кубані, Таврії, Катеринославщині та Бессарабії. Як і в інших галузях тваринництва,

так і в справі вівчарства найважливішу роль виконує селянин. Селяни розводять переважно грубошерстих овець різних порід. Ці вівці можуть три чверті року пастися в степу. Великі землевласники вирощують набагато менше овець, але вони належать до тонкорунної породи меринос, розведення якої дорожче, але й вигідніше. В останні роки селяни нарешті почали займатися розведенням тонкорунних порід. Велике значення має вівчарство в Чернігівській, Полтавській і Харківській округах, де в 1900 р. було 2>2 млн. овець (з них 3 млн. селян). Тут вирощують відому решетилівську породу овець. В решті районів України вівчарство ведеться дуже мало. Лише в Карпатах це важлива галузь промисловості населення. Тут пасуться на гірських пасовищах грубошерсті гірські вівці, які молочними продуктами та шкурами приносять чи не більший прибуток, ніж вовною.