У приріччя Ворскли, на північно-східній межі рівнини, розташована Опошня, широко відома своїми гончарними виробами. Далі вниз за течією лежить місто Полтава (83 000 осіб), головне місто південної частини лівої половини рівнини, відоме нещасливою битвою (1709 р.), у якій Петро Великий за допомогою поляків зруйнував план лихого гетьмана Мазепи визволити Україну від російського панування за допомогою Карла XII. Швеції. Сьогодні Полтава — промислове місто, яке розвивається, з важливим залізничним вузлом і великими щорічними ярмарками, головним чином для вовни та коней. Кобеляки (12 тис. осіб), розташовані нижче за течією Ворскли, мають певні розміри суконної промисловості, як і Костянтиноградський район, що в районі Орелі. На південно-східній межі рівнини, де вона з'єднується з Понтійською рівниною в районі Самари, лежать старі запорізькі поселення Самарчик (Новоносковськ, 13 тис. осіб) і Павлоград (41 тис. осіб), із значною хлібною торгівлею та великою млиновою, шкіряною та воскобійною промисловістю.
Відроги Середньоруського плоскогір'я, що лежать в межах української національної території, представляють майже повну антропогеографічну аналогію з розглянутим вище районом. На півночі ще помітний поліський характер. На півдні добре розвинене сільське господарство і домашня промисловість. Рух ускладнений,
через більшу відстань до судноплавного Дніпра, але досить активний з Московщиною. Район лівого плато охоплює північно-західні кордони Чернігівської та Полтавської губерній, всю Харківську губернію та прилеглі Курську, Воронізьку та Донську губернії.