Вся зона плато вздовж правого берега Дніпра насичена давніми пам'ятками історії України, мурами, старовинними укріпленнями, руїнами та курганами. Уздовж Дніпра лежать один за одним: Трехтимирів, Канів, Черкаси, колись найважливіший центр організації українського козацтва. Біля Канева, височіючи на високому правому березі Дніпра, знаходиться курган Шевченка, який щороку відвідують численні компанії паломників усіх станів українського народу. Канів тепер невелике містечко з незначною річковою гаванню. З іншого боку, Черкаси (40 тис. чол.) завдяки своїй великій річковій гавані та залізниці, що тут перетинає Дніпро, перетворилися на жваве комерційне місто (торгівля деревом, залізом, цукром і сіллю, лісова та цукрова промисловість). На прикладі Черкас чи Кремінчука нам показують, як можна було б розвивати бідні села та містечка на Дніпрі за сприятливих культурних умов. Прекрасним прикладом такого занедбаного міста є Чигирин (10 000 жителів), що на Тясмині, колишнє місто-резиденція українських гетьманів. Розташований, як то
326 i дивовижним збігом обставин, у центрі нинішньої української території Чигирин — це ледве щось більше, як велике село, з кривими, багнистими вулицями, невеликою торгівлею лісом і зерном, залишками чумацької організації та незначним промислом каменярів. У Суботові неподалік був похований Хмельницький, але незабаром його могилу зруйнували поляки. Біля витоку Тясмину — річковий порт Крилів (12 тис. чол.), з торгівлею лісом і худобою; далі за течією — Верхньодніпровськ із металургійною промисловістю. Біля витоків Інгулця знаходиться Олександрія (14 тис. чол.), яка заслуговує на увагу деяким млинарським промислом.
На південно-західному та південному кордоні Дніпровського плато, яке насправді є частиною країни, осушеної Богом, розташовано кілька менших міст, напр. р., Липовець, Гайсин, Новомиргород, з деякою торгівлею зерном і худобою. У цьому плані більше значення має Звенигородка (17 тис. чол.). Неподалік знаходиться Катеринополь із буровугільними шахтами. Умань (42 тис. жителів) відома своїми асоціаціями з часами гайдамаків, великим парком і значною торгівлею зерном. Найбільше місто цієї смуги прикордоння, Єлисавет (76 000 осіб), біля витоків Інгулу, веде значну торгівлю зерном і вовною, а також має важливу фабричну промисловість.