У південній частині Низьких Бескидів межі українського народу в Угорщині сягають північної частини хребта Геґяля-Соварі, висота якого на цьому місці становить 1100 м. високий і складається з згаслих трахітових вулканів.
На схід від Лупківського перевалу починається друга ділянка Українських Карпат — Високий Бескид. Простягається на південний схід до долин річок Стрий, Опір і Латориця (перевал Верезькі).
Високий Бескид, як і Низький, складається з ряду паралельних, слабко з’єднаних гірських хребтів, що простягаються на північний захід і південний схід. Таким чином, у цій частині пісковикових Карпат тип Ростових гір виражений навіть чіткіше, ніж у попередній. Гірські хребти пологі, край гребенів злегка закручений, висота вершин постійна,
пропускає тільки замуровані проходи. На південний схід, однак, хребет неухильно збільшується у висоту. Найвищі вершини – Галич (1335 м.), скеляста Піку мальовничої пірамідальної форми (1405 м.) і масивна Полонина рувна (1480 м.). У фліші Високого Бескиду більшої потужності пластоутворення та опору тиску досягають два види пісковиків — переважно верхньокрейковий ямнинський та олігоценовий магурський. Перший утворює красиві групи скель на вершинах і обривах. Скелі Нойча зі слідами скельного замку є найвідомішими.
Поздовжні долини у Високому Бескиді розвинені значно слабше, ніж у Нижньому. Їх перетинають лише менші струмки. Усі більші потоки, такі як Стрв'яж, Дністер та Опір, протікають через добре сформовані перевали. Розширення долин (в районах м'яких сланців) чергуються зі звуженнями (в районах твердих пісковиків). Найбільш примітними є глибоко врізані звивисті долини (Сан, Стрий), які є найкращим доказом колишнього згладжування, а пізніше піднесення гір.
Красиві букові та вічнозелені ліси досі вкривають значну частину Високого Бескиду. Вище межі дерев (1200—1300 м) ми вперше зустрічаємося з характерними рослинними утвореннями Полонини (гірські пасовища), які дають чудове пасовище для великої та дрібної рогатої худоби протягом літа та створюють основу для примітивної молочної промисловості.
Уздовж південного підніжжя Високого Бескиду, відділений від нього ланцюгом поздовжніх долин, над сусідньою Угорською рівниною здіймається довгий ланцюг гір, що носить назву Вигорлат (Вигоріла). Річки Уз (Унгх), Латориція та Бершава розрізали Вігорлат на чотири частини. Хребет нижчий за Бескид, оскільки менше 1100 м. висока, але сильно порізана глибокими долинами, має круті,