Поза цією компактною українською національною територією українці живуть численними великими однорідними ділянками, розкиданими по широких просторах Старого та Нового Світу. У Бессарабії ми зустрічаємо цілий ряд цих українських мовних областей або островів уздовж річки Прут і російсько-румунського кордону, в румунській Добруджі та в дельті Дунаю. На Буковині є українські мовні острівці в Сучаві та Кімполунгу, в Угорщині в Бацці, в Нірегіхаці, Наґі-Каролі, Ґолльніці та ін., на Холмщині між Луковом і Зелеховом, між Сідцем і Калушином і біля Соколова. Уздовж білоруського кордону, де перехід є поступовим, у згаданій раніше проміжній зоні не знайдено справжніх мовних острівців. Тим більше ми знаходимо їх на українсько-російському пограниччі, де дві національності дуже різко розділені і немає жодних переходів. У Курському уряді знаходимо цілий ланцюг чітко окреслених українських мовних островів посеред російської території; у Фатьєзі, між Дмитрієвим і Обояном, а також у витоків сем. В уряді Вороніж є кілька мовних острівців у Семлянську та Борисоглібську. Кілька розрізнених українських поселень простягаються до Тамбовського та Єлезського районів. Донщина, тривалий час практично закрита для поселенців через свою козацьку організацію, була цінною магістраллю українського колонізаційного руху в його експансії в Центральному Поволжі. Тут проживало (1910 р.) понад 600 тис. українців у Саратовському, Самарському й Астраханському урядах. Тут лежать, у найближчій близькості до численних німецьких колоній, великі острови української мови, біля Балашова, Аткарська, Баланди, на Ємані й Медведиці, у Миколаївська, Хвалинська, Самари й Богуруслану. Від Хвалинська українські колонії на лівому березі Волги займають стільки ж місця, скільки й російська. Українські колонії знаходимо тут навпроти Саратова, Камишина, Дубівки, Чорного Яру і в Зареві. Крім них, на більшій відстані від Волги є українські мовні острови в країні навколо витоків Єруслану і Великого Усеня, на озерах Ельтон і Баскунчак, на горах Іловла і Ергені. В Оренбурзькому уряді, на річці Урал, проживає тепер понад 50 тисяч українських колоністів. Загалом українці в 1897 році становили 13% населення Астраханського уряду (Заревський повіт 38%, Чорноярський 43%), понад 7% Саратовського уряду, майже 5% Самарського. Нині, враховуючи активну українську колонізацію останніх десятиліть, ці відсотки мають бути значно більшими.
На кавказьких землях ми також знаходимо чималу кількість українських колоній. За результатами перепису 1897 р. українці становили від 17 до 19% «російського» населення в урядах Еривані, Кутаїсу, Дагестану та Карсу, 7,5% у Тифлісі та по 5% в Єлисаветполі та Баку.