в якому лише вік заселення та родючість ґрунту є основою для збільшення щільності населення. Історія України донині вплинула на щільність населення країни. Колишні центральні райони староукраїнської держави Київ і Галич досі найбільш густо заселені; найбільш рідко заселені південні та східні прикордонні райони, які найбільше постраждали від 500-літньої татарської напасті. Це є причиною того, що Галичина, один із найбідніших природними ресурсами регіонів України, де промисловість і торгівля так мало розвинені, є водночас і найбільш густонаселеним регіоном.
Такими ж примітивними і виявляючи низьку культуру є стосунки між міським і сільським населенням України. У містах України проживає лише дуже незначна частка населення. У Галичині (1910 р.) лише U%% населення живе в місцях, де населення більше 5000; лише 9J^% у містах з населенням понад 10 000 жителів. Подібні умови панують і в російській Україні. Дуже рідко чисельність населення міста перевищує 10% від загальної чисельності населення, зазвичай тримаючись нижче цього відсотка, характерного для всієї Росії. Поділля має лише 7% міського населення, Волинь 8%, Чернігівщина 9%, Полтавщина 10%, Кубань 11%, Катеринославщина 12%, Київ 13%, Харків 14%. Лише регіони, колонізовані протягом останнього століття на півдні України, з їх великими містами мають великий відсоток міського населення (Таврія 20%, Херсонщина 29%).
Ще більш яскраво низький рівень культури України впадає в очі, коли ми наводимо відсоток українського населення в містах України. Лише в Галичині в містах проживає 14% українського народу країни. В Управі Харкова лише 10% українців округу належать до населення міста, у Херсоні лише_9%, на Кубані 8%, у Черні- '
ВІЛ 7 %, Київ і Катеринослав по 4 %, на Поділлі 3 %, а на Волині фактично лише 2 %. Правда, особливо в містах офіційні оцінки були «зроблені» дуже невигідно для українського елементу, але, тим не менш, вони досить виразно показують, що український народ, тримаючись свого аграрного стану, залишив міста, ті осередки культурного й економічного життя, в руках сторонні елементи. Лише в останні роки ці умови почали покращуватися. Іншомовні міста поступово українізуються, і дуже швидко зростаючий відсоток українців у Галичині та російській Україні дає нам підстави сподіватися, що український елемент у своєму безперервному потокі з навколишньої країни з часом поглине іншомовні елементи, які панують тепер у містах України.
Український народ як антропогеографічна одиниця Загальний огляд