Частина 2

льодовиковий період Північної Європи, який вкрив льодовиковим льодом усе Підлясся. Озера моренні. Лід льодовикового періоду не дійшов до Підласся. Тоді тут утворилася широка долина первісної річки як продовження долини первісної річки Вісли. У цій долині вода від танучого льодовика стікала на схід у бік поліської низовини. Полісся – один із найвидатніших країв Східної Європи. Лише низький (170 м.) і дуже рівнинний вододіл, який без труднощів перетинає Дніпро-Бузький судноплавний канал, відділяє Полісся від Підлясся. На півночі підходить Білоруське плато, на півдні — Волинське, на сході Полісся виходить за Дніпро до відрогів Середньоруського плоскогір'я. Обмежена таким чином область утворює величезний плоский прогин, по вертикальній осі якого протікає річка Прип'ять. Дно цього жолоба дуже плоске і лежить на висоті 120—150 м. Лише місцями ми знаходимо майже непомітні підйоми ґрунту. Субстрат Полісся складений крейдяним мергелем з численними ямками, зробленими джерелами (вікно), а на сході з'являються також олігоценові утворення. Але цей субстрат зустрічається дуже рідко, все інше Полісся вкрите делювіальними пісками і великими болотами. Піски займають усі піднесені місця та утворюють блукаючі або вкриті лісом дюни. Ці піщані височини разом із високими берегами деяких річок є єдиними місцями для проживання людей. Вся решта землі - болотисті ліси, справжні лісові болота, трясовини або болота. Прип’ять з притоками Стохід, Стир, Горнин, Уборть, Узь (справа) та Піна, Ясельда, Случ, Птич (ліворуч) становить водну систему Полісся. Усі ці річки течуть дуже повільно і відкладають своїми течіями мул, який вони приносять з плато, що оточують Полісся. Таким чином