Набагато міцніші зв'язки пов'язують український народ з річками його території. Річки мають антропогеографічне значення головним чином як шляхи пересування. Великі магістральні течії України, зокрема Дніпро та Дністер, завжди мали характер переходу між річками та морськими рукавами. За часів давнього Київського царства морські судна, що пливли вгору по Дністру, доходили до королівського міста Галича, а за часів козаччини запорозькі човни переслідували турецькі галери аж до Дніпрових порогів. Що стосується стародавньої навігації, то між річкою та морем було дуже мало відмінностей; річки були просто продовженням морських шляхів. У стародавній Україні варяги першими вживали їх у цьому значенні. Їхній шлях «із Варязької землі в Грецію», який згодом став одним із. головні шляхи старого Київського царства вели від Балтійського до Чорного моря річками та волоками. Ці поневіряння варягів українською водною системою мають велике історичне значення. Бо хоч зараз ми майже впевнені, що варяги не були засновниками Київського королівства, не можна заперечувати, що вони відіграли велику роль у його формуванні.
Річки - природні, а отже, найлегші та найдешевші дороги. Особливо в країнах великої території, таких як Сполучені Штати, Росія та Україна, значення річок як доріг дуже велике. Річки з'єднують народи. Дністер і Дніпро з'єднували Україну з морем, з висококультурним Константинополем, з усім середземноморським і східним світом культури. Дніпро своєю розгалуженою плетею,
з'єднувала Україну безпосередньо з Польщею та Білою Руссю, а опосередковано з Балтійським морем і Північною Європою. Навіть сьогодні, незважаючи на те, що канали, що з’єднують Дніпро з Віслою, Німаном і Двіною, повністю занедбані, річка Дніпро відіграє дуже важливу роль як велика транспортна жила, що з’єднує різні землі, народи та виробничі регіони. Він може стати ще важливішим, якщо він стане доступним для морських суден і з’єднає два далекі моря.
У козацьку добу значна частина українців стала річковим народом. Життя і діяльність Запорозької Січі цілком залежала від Дніпра. Воно їх захищало, годувало, одягало. Запорожці були настільки сильно прив’язані до Дніпра, такою необхідною стала їм велика ріка, що всі спроби заснувати нові запорозькі центри на інших річках просто провалилися. Тож не треба дивуватися, що Дніпро в усіх козацьких піснях оспівується як святиня народу.