Український селянин вирізняється насамперед серйозним і статечним виглядом. Поряд із жвавим поляком і активним росіянином українець здається повільним, навіть ледачим. Ця характеристика, частково лише поверхова, походить із загального погляду на життя українців. Згідно з поглядом українця, життя — це не просто жахлива боротьба за існування, що на кожному кроці протиставляє людину тяжкій необхідності; Життя саме по собі є об’єктом споглядання, життя дає можливості для насолоди та почуттів, життя прекрасне, і його естетичний аспект потрібно завжди і всюди високо поважати. Ми знаходимо подібну точку зору серед народів давнини. У наш час такий погляд є дуже непрактичним для націй із широкими сферами діяльності. У всякому разі ця риса українського народу є ознакою давньої, високої, індивідуальної культури, і звідси також бере свій початок відомий «аристо-
«кратичної демократії» українців. Інші основи індивідуальності українця — це результати похмурого історичного минулого нації. Це походження, насамперед, загальної меланхолійної індивідуальності, мовчазності, підозрілості, скептицизму і навіть певної байдужості до щоденного життя. Кінцеві основи індивідуалізму українця виводяться з його історико-політичних традицій; уподобання до крайній індивідуалізм, свобода, рівність і народне правління, виходячи з цих основ, можна легко пояснити всі типові характеристики українців.