Навіть тоді, тисячу років тому, географічне положення України, на межі Європи та степової країни Середньої Азії, виявилося небезпечним. З початку середньовіччя незліченні племена турецько-татарського походження витіснялися з середньоазіатських степів на захід, через степи Південної України. Україні довелося першою з усіх країн Європи витримати напад цих орд. У боротьбі з печенігами загинув перший український завойовник Святослав, який зруйнував державу Хозар і Булгар і розгромив інші слабкі орди. Володимир Великий змушений був воювати з цими кочівниками під самими стінами своєї столиці. Ці війни з кочовими племенами, що почалися ще до появи України на арені історії, тривали з цього часу до кінця XVIII століття з різною долею. Часом співвідношення сил було на боці України, і тоді українська колонізація переможно просувалася на південь і схід аж до Чорного моря. В інших випадках кочівники перемагали, і східні та південні кордони України відступали на північ і захід. Великі ланцюги укріплень і прикордонні мури, споруджені великими київськими князями на південно-східних кордонах України, не принесли жодної користі. У часи найбільшого розмаху татарських нападів (XV-XVI ст.) майже вся ліва половина України була пустелею, а в правій половині Київ був прикордонною фортецею. Все південне Подніпров'я, Бог і Східне Поділля були в той час малолюдним пограниччям і постійно наражалися на небезпеку татарських нападів. У той час
Українська територія обмежувалася Поліссям, північною частиною Чернігівщини, Волинню, Західним Поділлям, Східною Галичиною та Підляшшям і лише невеликими, дуже рідко заселеними прикордонними смугами прилеглих областей. Ці коливання кордонів України не мають собі рівних в історії Європи і найяскравіше показують, у яких тяжких труднощах змушений був віками жити український народ.
Близькість кочової Азії на деякий час значно послабила вплив сусідства іншого сусіда — Чорного моря. Чорне море було для України шляхом зносини з Візантією, найбільшим культурним центром Європи середньовіччя. Україна через свої водні шляхи була найближчою до Візантії з усіх європейських країн. Цей порівняно короткий період, в якому Україна могла безперешкодно підтримувати стосунки з Візантією, приніс Україні чудові культурні переваги. Широким потоком влилася в Україну візантійська матеріальна і духовна культура, так що країна від XI до XIII століття в культурному відношенні стояла найвище серед усіх слов'янських держав і майже дорівнювала державам Західної Європи. У деяких аспектах тодішня Україна навіть перевершувала Західну Європу. У ті часи Київ чи Галич багатством і торговим значенням перевершували Лондон чи Париж.