Внутрішня шкода російської соборницької теорії для українського селянства порівняно незначна. Український селянин в Росії набагато більше усвідомлює свою національну індивідуальність на відміну від російського, ніж проти поляка. Етнокультура українського селянства настільки вища за російську, що українець з презирством дивиться на «грубого кацапа». Це, так би мовити, етнологічне почуття незалежності захистило українське селянство від русифікації не тільки на національній території, але навіть у далеких сибірських чи туркестанських колоніях. Лише невелика частина так званої сільської аристократії, напр. г., пенсіонери, сільські голови, нотаріуси, колишні міські робітники, які трохи вивчили російську, намагаються вбити російську мову і видати за росіян. Те саме стосується частини міського пролетаріату. Але велика маса виступає проти російської мови і звичаїв і зберігає незмінною свою національну індивідуальність.
Куди серйозніших ушкоджень теорія російської єдності завдала серед вищих класів української нації. Заради посад, почестей і земельних подарунків українська шляхта в останні два століття здебільшого дозволила себе русифікувати; так само безліч урядовців, військових, священнослужителів і т. д. У другій половині ХІХ століття русифікація освічених українських кіл уповільнилася, хоча й тепер є в Росії дуже багато освічених українців за походженням, які є цілком зрусифікованими і є найлютішими ворогами своєї нації.
Теорія російської єдності в шістдесятих роках 19-го століття знайшла свій шлях і до Австро-Угорщини і заснувала так звану «русофільську партію». Його освічені служителі, за невеликим винятком, навіть не володіють російською мовою. Проте вони називають себе росіянами, пропагують «єдність російського народу від Карпат до Камчатки», а свою українську мову називають «діалектом карпатських скотарів і свинопасів». Розмовляють і пишуть чудовим жаргоном, що складається з українських, російських і церковнослов'янських слів (так зване язичіє); тільки в останні роки вони почали використовувати погану російську мову. Підтримувані значними грошовими дотаціями з Росії, освічені русофіли розгортають активну агітацію серед селян Східної Галичини, Буковини та Північно-Східної Угорщини. Русофільські селяни цих країн, число яких правда незначне, становлять чудовий тип спокушеної маси. Також вони намагаються розмовляти язиччиною, користуються старомодним «тисячолітнім» правописом, який цілком аналогічний російському і хоча б частково приховує відмінності між українською та російською мовами,
живуть в ілюзії, що цар говорить тією ж мовою, що й вони, використовують російські національні кольори і ненавидять все українське з пристрастю ренегата.