Єдиним місцем у світі, де озокерит знайдений у великих кількостях, є Східна Галичина. У 1885 р. Борислав дав 123 тис. цв. цього рідкісного мінералу. Безприкладний марнотратство при видобутку зумовлює те, що в 1911 р. Борислав разом з іншими малими підкарпатськими копальнями (Дсвиняч, Старуня, Трускавець) давав ледве 19400 ц. озокериту. В Українському Підкавказзі також є озокерит, але в незначних кількостях. Не менш важливими, ніж поклади заліза, вугілля та нафти в Україні, є її соляні поклади. В Україні є три райони видобутку солі — передгір'я Карпат, Донецьке плато та Понтійсько-Каспійська солоно-озерно-ліманна область. Підкарпатські соляні копальні та солеварні Галичини (Лацьке, Дрогобич, Стебник, Болехів, Долина, Калуш, Делятин, Ланчин, Косів) лежать на українській національній території, за єдиним винятком Велички та Бохні. У 1911 р. Галичина виробляла близько 1440 тис. ц. кам'яної солі, більшу частину якої, правда, треба зарахувати до Велички та Бохні. З іншого боку, 1 690 000 q. промислової солі та ропи виробляли переважно в українській частині Галичини. У 1908 р. видобуток солі в українській частині Галичини становив лише 540 тис. ц. У Донецькій області є величезні поклади кам'яної солі в околицях Бахмута (наприклад, Бранзівка з покладом чистої кам'яної солі глибиною 100 метрів). У 1911 році тут було видобуто близько 4,9 мільйонів метричних сотень кам'яної солі (86% від загального видобутку кам'яної солі в Росії), а також експлуатувалися багаті соляні джерела і соляні озера. У Понто-Каспійському регіоні перше місце посідають солоні озера і лимани Криму, потім йдуть лимани Херсонської області (Княльник та ін.), Маничські озера та ін. Кількість виробленого коливається від 3^ до 5% мільйонів метричних центнерів на рік і значною мірою залежить від ступеня сухості та спеки літнього сезону. Загальний видобуток солі в Російській Україні в 1907 році досяг 10 мільйонів метричних центнерів, або 53% видобутку всієї Російської імперії.
Солі селітри у великих кількостях зустрічаються лише в Українському Прикарпатті. У 1901 р. вироблена кількість становила близько 179 000 q.; в 1908 р. вона зменшилася до 121 тис. ц.