Характерною рисою всієї російської культури є те, що вона наскрізь недемократична і дуже далека від російського народу. Російський народ не створив цю культуру; освічені, виробляючи його, нічого не взяли від людей. Розумна людина, вихована в атмосфері російської культури, невимовно далека від російського народу, так що йому неможливо працювати над його просвітою. Погляди російських «народолюбів» (народників) або якогось Толстого на простий народ і його душу просто ображають нас своїм безприкладним незнанням особливостей і звичаїв простого народу,
Така далека від народу культура, як російська, не може принести українцям ніякої користі. Найкраще ми спостерігаємо це в стані мужика, до якого освічений росіянин так і не знайшов підходу, і тепер останній байдуже дивиться на нього, а маса все глибше і глибше занурюється в безодню інтелектуальної і духовної темряви. Спрямувати простий народ на шлях органічного суспільно-політичного й економічного прогресу — це завдання, яке ніколи не впорається з розумом, пронизаним російською культурою. Остання російська революція і початок епохи конституційного правління в Росії дали найкращий доказ правдивості цього твердження.
Інша головна риса російської культури — її явна поверховість. Під тонким шаром західноєвропейських зручностей ховається грубе варварство. Зовнішні манери освіченого росіянина дуже часто вражають супутніми їм грубістю, нестриманістю і брутальною безрозсудністю. Отже, ми бачимо, що навіть зовнішні форми європейської культури росіяни прийняли тільки зовні. Ще гірший їхній стан щодо речей духу. Ми спостерігали, в якому невеликому ступені є росіяни змогли засвоїти матеріальну культуру Європи. Те саме стосується духовної культури. Російська література, особливо новітня, привнесла в світову літературу етичні елементи найбільш сумнівної цінності. (Арцибашев та ін.). Російська наука, хоча вона може вказати на деякі великі імена і має в своєму розпорядженні необмежені засоби, стоїть далеко позаду німецької, англійської чи французької науки. У російській науці все робиться заради ефекту, без досконалості, без методу, тому й виникають фатальні прогалини. Розглянемо, наприклад, нашу науку географію. Не проходить і року, щоб російський уряд не відправив одну або кілька великих наукових експедицій в Азію або на Північний полюс. Кожна експедиція передає томи наукових результатів, і, в той же час, конфігурація поверхні найбільш густонаселених і культурно найрозвиненіших регіонів Європейської Росії, наприклад, майже не відома в основних аспектах. Найкращу географію Росії написав француз Реклю. Сучасної, дійсно наукової географії Росії не існує.