Конфігурація поверхні Дніпровського плато досить різноманітна. Найбільшої висоти (300 м.) досягає на південь від Бердичева. На схід і південний схід плато постійно знижується. Це зниження, однак,
ТАК
не відбувається регулярно, різні ділянки плато представляють різні умови в цьому відношенні.
Ділянка, що найбільше виступає на захід до річок Соб і Рось, являє собою рівне, злегка розділене плато з максимальною висотою 300 м. Притоки Тетерева, Ірпеня та Росі повільно течуть у пологих долинах цілими рядами ставків. Там, де вони виходять на рівнину, вони нарешті мають круті гранітні береги та скелясті пласти. Ділянка плато між річками Соб і Рось на заході та Синюхою і Гуйлі Тікич на сході має більше долин. Річкові долини і балки глибші, боки їх скелястіші, через них плато місцями перетворюється на ланцюги і групи плоских пагорбів. Але ця ділянка плато нижча за попередню і досягає лише 260 м. Ще нижче знаходиться ділянка між Синюхою та Інгулцем. Він досягає висоти всього 240 м. і дуже навіть. Гранітний підшар виступає тут навіть у рівному степу; долини і балки порізані глибокі з кам'янистим дном і кам'янистими схилами.
Крім цих трьох ділянок, Дніпровське плато охоплює дві довгі смуги плато, які тягнуться вздовж правого берега Дніпра. Одна омивається річками Дніпро, Ірпінь і Рось, інша тягнеться від витоків Тясмину до Дніпровських порогів. Висота цих смуг плато незначна, найвищі точки досягають лише 190 м. біля Києва, 240 м. між Трехтімиревом і Каневом 250 м. біля Чигирина, а ледве 180м. на першому з порогів. Крутий ухил, з яким смуги плато спускаються до Дніпровської рівнини, дуже яскраво підкреслюють антитезу між плато і рівниною в цьому регіоні.
Перепад рівнів перевищує 100 м. поблизу Києва та Катеринослава та 150 м. біля кургану Шевченка, неподалік Канева. Узгір'я правого берега Дніпра сильно порізане ущелинами, і всюди ми побачити мальовничі скельні навали. Крутий берег здається, особливо рівнині, ланцюгом гір і навіть називають «гірами Дніпра». Тому не варто категорично відкидати ідею «гірського берега» Дніпра. Вигляд Києва та Шевченківського кургану є одним із найкрасивіших у всій Україні.
Однак, піднявшись на цей «гірський ланцюг», який виглядає таким значним з лівого берега річки, і дивлячись на захід, ми бачимо перед собою лише злегка хвилясту поверхню плато з округлими куполоподібними пагорбами та глибокими долинами, що належать до правих приток Дніпра.