Отже, характер ландшафту Дніпровського плато відрізняється від Волинського чи Подільського. Слабохвилясте плато, що поступово стає більш пологим на схід і південь і лише біля долин річок розбивається на плоскі куполоподібні височини; долини річок, широкі, неглибокі, але з кам'янистими руслами і скелястими схилами, з лесовими ущелинами і стінами; могутній Дніпро з його мальовничими гірськими берегами; нескінченні хлібні степи, пересічені лісками, могилами та довгими, розтягнутими старими скелями — ось краєвид старої київської країни, серця України.
Дніпровське плато постійно знижується на південний схід, але нітрохи не втрачаючи свого первинного ландшафтного характеру. Біля дніпровських порогів ми бачимо досить виразно, що міоценовий шар граніту групи Українського плато тягнеться прямо через річку і є причиною її порогів. Але різниця в рівні в цій точці вже не відрізняється від коливань на рівнині. У районі витоків Самари і вздовж Донецька земля остаточно піднімається вище 200 м. рівень знову. Зараз ми на Донецькому плато.
Вже біля Ісіума ми стикаємося з першим прикордонним стовпом плато в крутих крейдяних скелях г. Крем'янець на р. Донець. Ще нижче ми бачимо мальовничі скелі знаменитого монастиря «Святі гори». Усе це частини північної окраїни с. плато, яке є її межею на півн. Під Слов'яносербськом і Луганськом цей мальовничий кордон сягає 70 м висоти. Русло Донця також утворює східну межу; південну межу утворює невелика смуга Понтійської рівнини на березі Азофського моря; західний кордон позначено рівниною на лівому березі Дніпра.
Донецьке плато тягнеться довгим плоским хребтом з північного заходу на південний схід і тягнеться до обох боків рівним боковим хребтом. Довший йде на південь, майже до Маріуполя, інший на північ, до Бахмута. Поверхня плато дуже рівна і дуже рівно знижується в усі боки. Лише легкі хвилі землі перетинають степову гладь, усіяну незліченними курганами. На півдні ці пагорби часто мають гранітне ядро. Долини річок мають круті, але невисокі схили. Вони незначно розділяють однорідну поверхню висот. З конфігурації поверхні ніколи не можна було здогадатися, що в цьому місці колись був гірський масив, який став жертвою екзогенних сил земної водної та повітряної ковдри. Лише незначна частина поверхні Донецького плато лежить понад 300 м. висока; найвища точка Товста Могила ледь досягає 370 м.