Найдавнішим видом гірських порід Поділля є гранітегнейс, складчастий і порушений у докембрійські часи. Лінії складок і розломів тягнуться переважно з півночі на південь. Граніт складають породи дністровських порогів поблизу Ямполя та численних порогів річки Бог, у скелястій долині якої виразно проступає це первісне скельне утворення. На гранітній основі майже горизонтально, трохи повернуті на південний захід, лежать темні сланці та вапняки, спочатку на Західному Поділлі верхньосилурові, потім девонові верстви, з яких найбільше приваблює око старий червоний пісковик, темно-червоним забарвленням, яке він надає стрімким стінам подільських канонів. Далі йдуть крейдяні шари і, насамперед, сучасні третинні утворення, гіпси яких утворюють мальовничі групи скель на висотах стінок Ярів. У могутніх подільських сховищах гіпсу можна знайти багато великих, гарних печер з чудовими алебастровими сталактитами.
У такі яри-кафіони впадають усі притоки лівого боку Дністра, починаючи від Золотої Липи. Найкрасивішим і найвеличнішим є канон Дністра, висота мурів якого часто перевищує 200 м. Він прорізає високе плато в авантюрних звивистих вигинах, кожен вигин відкриває нові, прекрасні перспективи над високим, увігнутим, крутим краєм, розірваним ярами та пологим підвищенням опуклі банки. У глибоких ущелинах яри приток виходять у яр основної течії. Між провалами простягається плоска, ледь хвиляста рівнина. Влітку перед очима мандрівника постають лише безкрайні хвилясті хлібні степи, лише де-не-де на обрії з'являється лісок або самотній хутір. Раптом ліс ніби закінчується, перед подорожнім постає глибока степова долина, узбіччями якої піднімається дорога. А внизу, на сріблястій річці, серед зелені садів, розкинулося село за селом.
Чим далі на схід, тим частішими стають яри і подібні до них балки (ущелини), але менші; але вони не такі глибокі й мальовничі. В районі Тираспольського Ананьова вся поверхня плато дуже сильно порізана цими дефіле. В Ананьївському районі балки займають сьому частину всієї поверхні. Плато розрізане цими водними тріщинами на незліченні вузькі болота.
Балка, як і яр, зобов'язана своїм існуванням ерозійній діяльності текучих вод. На Дністрі ми бачимо, обабіч його глибоких ярів, великі масиви старих річкових валунів, що лежать на вершині плато під товстим покривом суглинку. Вони являють собою валунні відкладення дольодовикового Дністра. Пізніше, коли почалося недавнє підняття Української групи плато, а це особливо сильно відбулося на Подільському плато, річки врізалися і протягом тисячоліть утворили свої теперішні мальовничі дефіле.