Покуття і простягається на схід аж до групи пагорбів Бердо-Городища, має рівну, дуже пласку, хвилясту поверхню, А все ж це типова карстенітова місцевість, на якій вплинуло існування великих пластів гіпсу. У регіоні дуже велика кількість воронкоподібних западин, які називаються Вертеп і загалом є аналогом доломітів Карсо. Вони виникли внаслідок розчинення підземних вод у шарах гіпсу. Стінки воронки завжди стрімкі з одного боку, сірі гіпсові скелі підносяться стінками над дном воронки, яке часто зайняте невеликим озерцем. Багато струмків зникають у карстенітових воронках, щоб продовжити своє русло у вигляді підземних потоків. Не бракує Покуття й інших ознак карстенітового регіону. Дія підземних вод, розчинивши гіпсові маси, утворила великі печери, які славляться красивими сталактитами з білого алебастру. Найвідомішими є печера Локітки поблизу Товмача, а на сусідньому Південному Поділлі печери Більче Золоте та нещодавно відкриті чудові печери Кривче.
Однак карстенітовий край Покуття не витримує порівняння з карстенітовими регіонами Країни, Істрії та Хорватії. Гіпс не є вапняком, і його міцність незначна в порівнянні з міцністю вапняку в справжніх карстенітових областях. Тому справжнього карстенітового утворення на Покутті не існує, а товстий покрив глини лише у виняткових випадках порушується гіпсовими породами.
Покутське плато значно нижче Подільського. Лише в окремих місцях досягає висоти 370—380 м. і постійно знижується на схід. Але на північ від Чернівців (Czernowitz) воно піднімається на висоту, яку ми марно шукаємо на всій решті групи Українських плато. Лісиста група горбів Бердо Городище тут досягає 515 м., найбільшої висоти над рівнем моря.
знаходиться між Карпатами і Уралом. На сході Бердо Городище переходить у гряду Хотинських пагорбів, висота яких досягає 460 м. і позначає східний край Покуття. Південно-східна протяжна і широка Бессарабська ділянка плоскогір'я розділена пологими долинами річок Пруту і Реута на вузькі далеко зайшли болота. Прутсько-Дністровський вододіл досягає висоти 420 м. (пагорб Мегура) у верхів'ї річки Реут на південь від міста Білзі. Південно-східна частина Бессарабського плато складається з дуже численних низьких боліт, які лежать між плоскими долинами. Плато стає все нижчим і пологим і непомітно переходить у Понтійську степову рівнину.
Третім представником групи Українських плато є Ростохе. Дивлячись з вершини замкової гори Лемберг, відомої своїм прекрасним краєвидом, ми бачимо відразу за широкою долиною річки Полтви ланцюг високих лісистих пагорбів, які простягаються на північний схід. Вони утворюють відроги Ростохи.