Ірпінь приносить Дніпру перші спогади про українську плоскогір'я, і незабаром його відроги з'являються на правому березі ріки. Дніпро притискається до цього берега й утворює мальовничі урвища, над якими виблискують позолочені бані старовинних київських церков. Тут Дніпро приймає найбільшу з лівих своїх приток — судноплавну Десну. Так завершується формування Дніпра, його витоки Прип’ять, Бересина, верхів’я Дніпра, Десна та Соз об’єдналися у величний потік. Його нормальна середня ширина біля Києва становить 600—850 метрів. Однак під час весняної повені ширина річки перевищує 10 км.; з високого правого берега ледь видно ліси лівого. Усі острови, мілини, болота, луки, рукави річок і старі річки зникають під нескінченною масою жовтуватої води, яка повільно котиться на південь. Глибоко в долини притокових потоків повінь заходить, а відступаючи, залишає за собою шар родючого річкового мулу. Недаремно Геродот порівнював Дніпро з Нілом.
Повені трапляються, як правило, раз на рік — навесні, коли тануть сніги. У цьому Дніпро відрізняється від Дністра і схожий на всі інші річки Східної Європи. На початку літа, під час найбільшої кількості опадів у Дніпрі, невеликі повені трапляються лише зрідка, тому що дощова вода накопичується в багатьох болотах і трясовинах Верхнього Дніпра. Весняний паводок виникає у великих масах снігу, які лежать всю зиму, навесні відразу тануть і стікають. Після льодоходу тривалістю 5-12 днів настає повінь, яка триває півтора місяця. Найвищого рівня він досягає в середині квітня; У цей час вода стоїть на 3,2 метра вище норми в Могильові, 2,2. м. Київ, 2,6 м. Кремінчук, 2 м. Херсон, 0,3 м.
в дельті. Весняні повені в даний час стають все більшими і нерегулярнішими, а отже, і небезпечнішими, ніж вони були раніше. Поступове знищення лісів найбільше сприяло цьому стану. Від Києва вниз Дніпро повертає пологою кривою на південний схід і зберігає цей напрямок до Катеринослава. Правий берег залишається стабільно високим, розірваним ущелинами і увінчаним скелями, з численними нішами, які видають колишні місця контакту вигинів річки. Погляд, відстоюваний особливо російськими вченими, що гірський берег Дніпра, як і всіх інших східноєвропейських річок, виник під впливом обертання Землі (закон Бера), особливо не відноситься до Дніпра, оскільки рівнина ліворуч дуже чітко переходить у правий берег у трьох місцях; в гирлі Стугни нижче Києва, між гирлом Росі й Черкасами і на північ від Чигирина. Недавні рухи земної кори, піднявши Дніпровське плато величезними ділянками, підготували грунт для гірських берегів; круті схили, що утворилися, були атаковані та перетворені річковою течією, що сприяла ефективній одночасній дії вітрів.