Лівий берег річки дуже плоский, зайнятий болотами, озерами, старими руслами річок і лісистими болотами. Великі очеретяні пустелі вкривають заболочені береги численних рукавів річок. Великі маси піску, принесені притоками з лівого боку, викидаються вгору степовими вітрами та з дюнних ландшафтів у різних місцях.
Притоки р. Дніпро на цій ділянці мають значно менше значення, ніж згадані вище північні. З правого боку в річку впадають платоподібні потоки Стугна, Рось і Тясмин, з лівого - Трубез, Супо, Сула з Удаєм, Псіол з Хоролом, Голтва, Ворскла і Орель. Усі ці річки лише незначно збільшують об’єм основної течії ступінь. Ширина річки в місці її течії одним руслом зазвичай становить 1 км. в середньому; у найвужчій частині, правда, лише 150 метрів. Але там, де річка розгалужується на кілька розгалужень, повна ширина навіть у межень становить понад 4 км., у повноводдя понад 8 км. Глибина річки теж дуже мінлива. Притоки з лівого боку приносять великі маси піску в основне русло річки, утворюючи великі піщані береги, які повільно рухаються вниз і викликають велику мінливість глибини. Над такими піщаними берегами глибина річки ледве сягає 1 метра, але сягає глибини 1-2 метрів там, де річка тече вузьким руслом.
Між Києвом і Кремінчуком найбільше проявляється велич Дніпра. Невеликий нахил тут викликає течію лише в одну третину швидкості течії Волги. З вражаючим спокоєм течуть води Дніпра; здається, що дзеркальна маса води була нерухома. Але невдовзі над гирлом Псіолу швидкість течії раптово потроюється, тож пароплавам доводиться прикладати всю свою силу, пливучи вгору за течією. Низький лівий берег починає повільно підніматися; долина річки, до цього місця широка, майже недоступна оку, стає вузькою, річка розгалужується й острови поступово зникають, а в гирлі Самари обидва береги підступають до потоку крутими урвищами. Напрямок річки стає південним, і ділянка починається там, де Дніпро проривається через гранітний уступ Українського горсту, знамениту ділянку його порогів.