Перехід Дніпровської рівнини до південних відрогів Середньоруського плато відзначається лише підняттям схилів долин приток Дніпра в цьому регіоні. Крім того, поверхня високого болота, що лежить між річками, залишається рівною і рівною, як на Дніпрі і нижче 200 м. рівень. Крім того, відроги Середньоруської височини ніде в межах території України не досягають рівня 300 м. Відріг між Дніпром і Десною ледь досягає висоти 230—240 м.; біля високого берега Десни, відріг між Десною і Семю ледь 260 м. Біля витоків Сему, Псіола і Донця країна досягає висоти 280 м.; між верхів'ями Донецька і Доном лише 250—260 м. З цих найвищих регіонів країна непомітно, але неухильно знижується на південний захід, південь і південний схід.
Загальний характер суші в районі південного відрогу Середньоруського плоскогір'я цілком аналогічний сусідній Дніпровській рівнині, за винятком того, що річкові долини більш глибоко врізані. Правий бік долини спускається до річки крутим схилом, порізаним водними перекатами. Широке плоске дно долини зайнято рукавами річок і старими руслами, болотами і болотними луками, піщаними ділянками або дюнами. Лівий берег піднімається дуже пологе, і ми нарешті виходимо на рівну або, щонайбільше, трохи хвилясту поверхню вододілу між двома річками. Вона, у свою чергу, раптово знижується до сусідньої річки, і зміна форм рельєфу починається заново. Ця одноманітність ландшафту нагадує сусідню Велику Росію. Єдине розмаїття тут надають деталі ландшафту, яких у цьому регіоні України найбільше.
Це дощові водограї (українською балка, провалля, яруга). У цій, а часто й в інших плоскогірних і рівнинних краях України вони стають страшним лихом. The важка мантія з чорноземів, лесів і суглинків сприяє утворенню водних риѣтів, а також пухкої крейди і старих третинних шарів (мергелю, піску, глини). Посилена вирубка лісу в минулому столітті дала остаточний поштовх утворенню таких водяних щілин. У пухкому ґрунті, який більше не скріплюється лісами, водяні тріщини ростуть і поширюються після кожного сильного дощу зі страшною швидкістю, і можуть за кілька років перетворити заможного фермера на жебрацький посох, перетворивши його найприбутковіші чорноземні поля на лабіринт глибоких сухих ярів. Полегшити землю могло лише національне лісоутворення. Особливо неподалік від високих урвистих берегів річок водні переколи чинять своє лихо.