Середньоєвропейська лісова зона охоплює все Підгір'я в Україні, південну частину Росточчя, західні відроги Волині й Поділля. Відрізняється більшою різноманітністю деревних порід. Тут на вологих суглинистих пагорбах зустрічаються цілі ліси бука, у передгір'ях Карпат — сосни, поодиноко або невеликими групами — модрини, тису, клена та ін. У північноєвропейській зоні всі ці дерева зникають у зв’язку з посиленням континентальності клімату. Переважаючою породою дерев тут є сосна, яка повсюдно утворює великі ліси на піщаному ґрунті, потім береза, яка завжди супроводжує сосну, ялиця на піщаному ґрунті, дуб і білий бук на суглинистому ґрунті. Зустрічається домішка значної кількості вільхи на болотистій місцевості, осики, липи, в'яза, клена, ясена та дикої яблуні, груші та вишні. Кущі ліщини, верби (Salix caprea), горобини, кущі малини та ожини складають густий підлісок у цих змішаних лісах і значною мірою сприяють красі лісу разом із трав’яною та різнотравною рослинністю, особливо на численних галявинах. У справжніх вічнозелених лісах підлісок зазвичай дуже бідний.
Болотистих лісів в українському лісовому регіоні дуже багато. У передгір'ї Карпат їх називають ласими, і вони там досить поширені, але на Поліссі вони поширені найбільше. Там вони зазвичай складаються з сосни, з якою, однак, болотистий грунт погано поєднується. Тим краще ростуть вільхи та верби.
Другим важливим утворенням лісового регіону є луги. Зазвичай вони простягаються широкими рівнинними річковими долинами регіону. Це розкішні луки з красивою травою та різнотрав’ям, поєднані з поодинокими деревами та гронами дерев. У сухих місцях зазвичай росте дуб, у вологих — вільха.
Третя типова рослинна формація — болотна. Вони широко розвинені в лісових районах України, особливо в рівнинних долинах річок Росточчя та Волині. Полісся – найбільша болотна країна Європи. Звичайні болота, складені торѣ'яними мохами, чергуються навіть на Поліссі з лучними болотами, в яких переважає болотно-злакова і різнотрав'яна рослинність.
Лісовий край відіграв значну роль в історії України. Коли турецькі кочові племена, використовуючи степові райони України як зручну військову дорогу, знищили діло української цивілізації в степовому краї, український народ відступив у ліси й болота на північ і захід, наступаючи знову на південний схід, у слушну хвилину, щоб знову заселити спустошені й спустошені землі. Таке коло подій неодноразово повторювалося в історії України.