Чорноземна область простягається вздовж через територію України, охоплюючи три чверті її території. Північна межа чорноземної області проходить від Лемберга по північному кордону Подільсько-Дніпровського плато до Києва, а потім на північний схід до вигину Аки, південніше Калуги. Південна межа описує лінію, проведену через дельти Богу та Дніпра до їх лиманів і міста Маріуполь. Вся Кубанська рівнина і Ставропольське плато також відносяться до області чорноземів. Уздовж північного кордону чорноземної області простягається перехідна зона шириною близько 100 кілометрів, чорнозем якої містить від 4 до 6 % гниючої рослинної речовини. На південь від цього лежить велика основна область чорнозему з 6-10% розкладеної речовини. На морі та вздовж нижньої течії Дніпра область закінчується іншою перехідною зоною, бурувато-чорноземна земля якої містить від 4 до 6% розкладеної речовини. На Азовському морі і в Південному Криму переважає бурий сухостеповий грунт з численними острівцями солончаків (солончаками) і своєрідною рослинністю, схильною до вбирання солі. Вони також присутні в чорноземному регіоні, що залишився, а також є острови та смуги солоної землі вздовж річок і узбережжя моря.
У степовій області степ — не єдине рослинне утворення. Передусім слід розрізняти лучно-степ перехідної зони від справжнього степу півдня, а також пустельний степ у деяких районах.
Криму і Кавказу. Крім цієї чагарникової формації, в степу зустрічаються лучно-лісові (луги) і справжні ліси.
У рослинному покриві лучно-степу перше місце займають трави і різнотрав'я. З трав найхарактернішими є види стіппа (Ursa, kovil); з трав — лілієподібні нарости. Трав'я в північній частині степу дуже пишне і густе, досягає великих висот, хоча часи, коли вершник і його кінь могли зникнути в траві, відходять у минуле. Високі бур'яни та осот (буріани, бодяки) утворюють зарості великої пишності. Навесні, коли починає проростати свіжа молода трава і квітуче зілля перетворює степ на квітковий килим, коли все виблискує повнотою життя і краси, тоді український степ представляє чудову картину. Але ця картина недовговічна. Спека і посуха перетворюють свіжий, зелений, первісний колір на жовтий і коричневий. Трави і трави в'януть і відмирають, і тільки коріння і насіння зберігають живу силу рослини, переживаючи осінню посуху і люту зимову холоднечу, щоб навесні знову загорнути степ у весільну сукню.