У південній частині степового регіону рослинний покрив не такий розкішний, як на півночі, і трави і трави ростуть поодинокими невеликими кущиками, між якими залишається видна гола степова земля. Набагато частіше з’являється солена земля з її сіро-зеленою рослинністю солончаків, і ми часто знаходимо піщані ділянки, які починають наводити на думку пустельні степи Прикаспійської степової країни.
Характерну рослинну формацію в усьому степовому регіоні становлять чагарники (байраки, чагарт), які в основному складаються з сильно поплутаних заростей черемхи (prunus chamacerosus, віскенник), спіралі (tavolha), снігової кущі (calina), мигдалю (amygdalus nana, bobovnik),
та ін. Здебільшого вони ростуть у степових балках або поблизу них і займають великі території.
В українському степу, незважаючи на протилежну думку, не бракує дерев. В області справжнього степу зустрічаємо, правда, тільки лісові тераси, що тягнуться вздовж річкових течій, але в перехідній смузі зустрічаємо ще ліси та гаї, які не тільки виникають у річкових долинах, але й покривають плато між ними. Основними представниками деревних порід лісів цієї ділянки є дуб, бук білий, клен, тополя, дика яблуня та груша. Навіть сосна наважується аж до Харкова.
Крім лісових терас, річки степової області супроводжуються утворенням так званих плавнів. Це зарості осоки та очерету, з буйною вербою та вільхою; у більш сухих місцях, які затоплюються лише у багатоводдя, додаються справжні дубові ліси. З насолодою спочиває на них око мандрівника, втомленого одноманітністю степу.
Щодо походження степів України думки вчених розходяться. Кожен з них вважає, що знайшов єдино правильне пояснення. Насправді виникнення та збереження українських степів можна простежити завдяки спільній дії різних причин. На першому місці стоїть континентальний сухий клімат. Кількість опадів надто мала для розвитку лісової флори; посуха літа й осені занадто довга.
Другою причиною є засоленість степового ґрунту, яка, однак, помітна лише місцями. З іншого боку, дуже важлива форма землі. Там, де земля рівна, де вільно гуляють сухі степові вітри і дощова вода не може легко розчинити й змити сіль із ґрунту, панує степ. Але там, де земля порізана річковими долинами і балками, там більше захисту від вітру, більше вологи і немає солі в ґрунті,