Але ми не хочемо в цій маленькій праці писати географію українських колоній. Усе це гілки, відірвані від материнського дерева, які, враховуючи низький рівень культури поселенців, рано чи пізно повинні бути асимільовані чужою расою. Тільки азіатські колонії мають певні (хоч і досить незначні) перспективи збереження своєї національної індивідуальності в далекому майбутньому. Постійне прибуття нових прибульців з батьківщини, а також вища культура українського народу на противагу російським масам убережуть українських колоністів в Азії від швидкої денаціоналізації.
Яка загальна кількість українців і скільки їх проживає на компактній українській національній території?
Відповідь на це питання нелегка — з тих самих причин, які не дозволяють нам точно провести кордони української країни. Політичне поневолення України, з одного боку, та чисельність народу та його територія з іншого, змушують правлячі уряди фальсифікувати статистику, приховуючи таким чином справжній стан речей. Значною мірою невігластво органів, які проводять перепис, також є причиною недостовірності статистики, зібраної на території України. Українців або просто записують до іншої (зазвичай панівної) національності, або різними способами змушують відмовлятися від успадкованої національності.
В Угорщині іноді цілі села називають мадярськими, словацькими чи румунськими, хоча їхнє населення повністю або здебільшого українське. На Буковині також дуже багато українців записані румунами. У Галичині всіх українців римо-католиків регулярно записують поляками, хоча вони, як правило, навіть не володіють польською мовою. Тим не менш, австро-угорська статистика дозволяє дуже точно визначити справжній стан. Російський перепис 1897 р., який дає нам єдиний матеріал для статистичних даних на расовій основі в Україні, був проведений дуже на шкоду українському елементу. У містах зареєстрована лише найменша меншина українців як такі, а всі інші зараховуються до росіян. Так було в усіх українських колоніях і мовних острівцях, розкиданих по великому просторі велетенської Російської імперії. Тим не менш, ми опускаємо з розгляду тих українців, які через брак національної свідомості або через страх переслідувань зреклися своєї національності.