[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
У розподілі кольору очей і волосся в українців діє така ж територіальна закономірність, як і в розподілі статури і форми черепа. В основній зоні українського расового типу, але особливо на південному заході, найхарактерніше представлений колір волосся й очей. Біля польських, білоросійських і російських кордонів український тип втрачає багато в своїй своєрідності.
Цей короткий антропологічний нарис про українців, незважаючи на його скупість1 і загальний характер, дає нам змогу дуже чітко зрозуміти, що українці виявляють надзвичайно мало антропологічної подібності до поляків, білоросів і росіян. З іншого боку, всі ці сусідні раси українців дуже схожі і тісно споріднені між собою. Поляк, білорос і росіянин, стоять дуже близько один до одного, а українець дуже відрізняється від усіх своїх сусідів і з антропологічної точки зору займає цілком самостійне становище.
Марність враження, що українці — полонізовані росіяни чи зросійщені поляки, стає, отже, одразу очевидною. «Теоріям єдності», польській і російській, які ґрунтуються на перекручених V історичних і філологічних фразах, тут протиставляється природнича наука з її точними результатами досліджень.
Але антропологія дискредитує не тільки ці теорії, які досі домінують у європейській науці. Кілька польських істориків нещодавно розробили нову теорію походження українців і поширили її Європою. Відповідно до цієї теорії українці є сумішшю слов'ян і монголо-турецьких кочових племен, які віками проходив і панував українськими степами; це напівкочовий степовий народ, нездатний до культури, розвиток якого міг би нести з собою найбільші небезпеки для європейської цивілізації.
Однак антропологічна наука позбавляє цієї теорії її основи. Монголо-турецькі кочові племена майже всі відрізнялися низьким зростом, короткими ногами, довгими руками і круглою головою. Таким чином, ті самі ознаки мають виявлятися дуже виразно в українському расовому типі. Але українці мають вищий зріст, ніж будь-який із сусідніх народів, найдовші ноги та середньої довжини рук. А брахікефальність українців найменше лише на сході, де змішування з монгольськими племенами могло відбуватися найлегше.