Те, що українська мова самостійна і цілком відмінна від російської чи польської, знає кожен неписьменний селянин від краю до кінця України. Не розуміє поляка і росіянина; так само його мова незрозуміла ні поляку, ні росіянину. Неосвіченому українцю легше зрозуміти польську мову, оскільки спільне життя поляків і українців протягом століть у польсько-литовській державі спричинило важливі впливи в обох напрямках, особливо в лексиці. Але російська мова з її дивною лексикою і фонетичним характером, іншою манерою словотворення,
відмінювання і відмінювання, є для українця важкою чужою мовою. Скільки клопоту мусить терпіти українське селянство на кожному кроці, бо незрозуміла російська мова вживається виключно в адміністрації, суді, школі та церкві! Освічений українець, який навчався в російських школах, мав багато труднощів вивчити російську мову, і він ніколи не володів нею настільки повно, щоб росіянин не міг відразу розпізнати в ньому «хахол». Для освіченого українця, який навчався за межами Росії, російську мову вивчити так само, якщо не більше, ніж польську, чеську чи сербську. Такі очевидні факти переконують нас у самостійності української мови, мабуть, переконливіше, ніж доводи вчених філологів.
Українська мова, як і кожна велика європейська мова, не є однорідною. Через велику територію України та велику кількість населення завжди існували сприятливі умови для формування діалектів і ідіом. Українська мова має чотири діалекти — південноукраїнський, північноукраїнський, галицький (червоноруський) і карпатський. Південноукраїнський діалект охоплює південь Київської, Курської, Воронежської областей, усю Полтавську, Харківську, Херсонську, Катеринославську, Таврійську, Донську та Кубаньську області. Він має три ідіоми; — північний, що становить основу сучасної української літературної мови, центральний і південний, або степовий, ідіоми. До північноукраїнського діалекту належать Чернігівщина, північна частина Київщини, Північна Волинь, Полісся по Прип’яті, північна частина Підлясся. Його ідіомами є чернігівський, власне північноукраїнський, поліський, чорноруський. Галицьке або русинське наріччя охоплює: Галичину (позагір'я), Холмщину, Південну Волинь і Західне Поділля і володіє двох ідіом, — подолянсько-волинських і галицьких (дністровських). Гірський карпатський діалект охоплює всю країну Українських Карпат і має чотири ідіоми — гуцульську, бойківську, лемківську та словацько-русинську прикордонну.