Правда, згідно з цими дослідженнями, українці також є антропологічно змішаною расою, як і інші народи Європи. Але формування цієї мішаної раси відбулося в дуже далекому доісторичному минулому і пізніші домішки були надто незначними, щоб помітно змінити первісний расовий тип українців. Від Вислока до Кубані, від Прип'яті до Чорного моря український народ становить єдиний антропологічний тип. Цей тип зберігся в найчистішому вигляді в одній широкій зоні, що охоплює гірські землі Українських Карпат, Покуття, Поділля, Дніпровське плато і Придніпровську рівнину, Донецьке плато і Прикавказ'я Кубані. Високий зріст, довгі ноги та широкі плечі, сильно пігментований колір обличчя, темне, густе, кучеряве волосся, округла голова та довге обличчя з високим і широкі брови, темні очі, ніс прямий, сильно розвинена витягнута нижня частина обличчя, середній рот і маленькі вуха; це тип. Поза описаною головною зоною розповсюдження українського расового типу ці ознаки стають дедалі менш різко окресленими, хоч на всіх ділянках етнографічного пограниччя дуже виразно помітні антропологічні відмінності українців від їхніх сусідів, особливо від поляків, білоросів і росіян.
Середній зріст українців – 1670 мм. Отже, українці є одними з найвищих народів Європи, і в цьому відношенні вони значно перевершують своїх сусідніх народів. Середній зріст білих росіян лише 1651 мм., поляків 1654 мм., росіян 1657 мм., з 100 осіб серед українців 53 вищих від середнього, 47 нижчих; серед поляків і росіян 51% вищий і 49% нижчий. Саме тут ми бачимо велику різницю між українцями та їхніми сусідами, а також велику подібність цих трьох народів.
Високий зріст чистого українського расового типу досить регулярний у згаданій головній зоні. Найвищий зріст у кубанських українців Підкавказької країни (1701 мм.). Це пов’язано з тим, що українці того краю значною мірою є нащадками запорозьких козаків, які віками являли собою цвіт фізичної сили українського народу. Трохи нижче цього росту гуцули (1693 мм.), подоляни, волиняни та дніпряни. У Центральній Галичині, Підляшші, Поліссі, на Дону, тобто в безпосередній близькості до поляків, білоросів і росіян, становище українців помітно знижується. Але навіть у цих прикордонних країнах український народ своїм вищим становищем сильно контрастує зі своїми сусідами, особливо з росіянами.
з їх важкою сумішшю дрібнорослих фінсько-монгольських елементів. Анучин прямо наголошує, що в тих частинах будь-якого російського «уряду», куди входить найменший край української території, середній зріст рекрутів помітно підвищується. Через гарний зріст багато українців у Росії дислокуються в гвардійських полках.