Польща значно збільшилася в розмірах, на деякий час охоплюючи майже весь міст між Балтійським і Чорним морями, і в 15 столітті стала наймогутнішою державою Східної Європи. Тоді поляки стали панівною расою над литовцями, білоросами та українцями. Вся ідеологія панівної касти стала характерною для поляків. Саме в цій властивості панівного народу лежить основа аристократичного характеру історико-політичної традиції поляків. Ця аристократична якість має важливішу основу в історичному розвитку польського суспільства. Середній клас у Польщі скорочувався дуже швидко, а шляхта й магнати домінували над усім політичним, соціальним та інтелектуальним життям країни, так що польське суспільство в останні століття існування Польського королівства було суто аристократичним і підтримувалося на спині повністю зануреного селянства та середніх класів. Незважаючи на те, що в патриціанській республіці, коли влада королів була вкрай обмежена, дуже часто панувала мобократія або навіть анархія, ці форми також були аристократичними. Ця аристократична традиція є причиною того, що демократичні течії досі не знаходять підтримки серед поляків. Навіть соціал-демократи одержимі великопольською державною ідеєю.
З цих фактів ми бачимо, що історично-політичні традиції поляків зовсім відрізняються від традицій українців. Настільки ж велика різниця в їхніх теперішніх прагненнях. Поляки з витримкою, гідною подиву, що викликає загальну симпатію, добиваються перебудови своєї незалежної держави. Але не в етнографічних межах, як українці, а в давніх історичних межах від Балтики до Дніпра і Чорного моря. Для досягнення цієї мети поляки намагаються передусім перешкодити сусіднім народам — литовцям, білоросам і українцям у їхній національного прогресу, і, коли це можливо, асимілювати їх. Ці зусилля є причиною дуже гострих конфліктів сьогодення між колишніми правителями та їхніми колишніми підданими.