І все ж воно існує. Бо той низький рівень культури, який одразу помічає кожен іноземний турист, що знає тільки залізниці та міста, стосується лише культури, створеної на Україні пануючими чужими народами разом із нечисленною масою української інтелігенції. (Про інтелектуальну культуру українських освічених верств мова піде далі). Так само кожен поспішний спостерігач вважав би українського селянина напівєвропейцем, що стоїть на дуже низькому рівні культури. І все ж цей неписьменний селянин володіє індивідуальною народною культурою, яка значно перевищує народні культури поляків, росіян і білих росіян. Поселення, споруди, вбрання, харчування і побут українського селянина стоять значно вище, ніж селянина російського, білоруського та польського. Отже, український селянин легко й цілком асимілює всіх селян-поселенців на своїй землі. Багатий етнологічний побут, неписана народна література й популярна музика, яким, мабуть, немає аналогів у Європі, високорозвинуте народне мистецтво й рівень життя бережуть українського селянина від денаціоналізації навіть у найвіддаленіших його колоніях. Сила протидії русифікації особливо велика. Український селянин ніколи не вступає в змішані шлюби з російським мужиком і майже не живе з ним в одному селі. Етнологічна культура українського народу, безумовно, самобутня і своєрідна; цілком відрізняється від народних культур усіх сусідніх народів.
Ще в доісторичні часи українська територія була осередком дуже високої культури, залишки якої, виявлені нині, дивують дослідника своєю висотою і красою. У античні часи ранньогрец на Південній Україні процвітали культурні впливи, потім римські, а в середні віки візантійські. Візантійська культура справила великий вплив на давню українську культуру, сліди якої й досі можна побачити в народному костюмі та в орнаментиці.
Найважливіший елемент в українській культурі, однак, цілком особливий і незалежний від цих впливів. Весь погляд на життя простої людини, аж до наших днів, сягає корінням у дохристиянську культуру давньої України. Вся творча здатність духу нації бере свій початок там; усі звичаї та звичаї та дуже багато пісень та приказок. Християнство не знищило старого погляду на життя в Україні, а пристосувалося до нього. Це пристосування було тим легшим, що характер давньої віри і життєвої філософії українського народу не були такими похмурими й жорстокими, як у багатьох інших народів Європи.
Поза доісторичною, візантійською та християнською культурою ми спостерігаємо в народній культурі України надзвичайно мало іноземних впливів. Він дуже незалежний та індивідуальний. Польський і московський впливи дуже незначні і з'являються лише подекуди на порубіжжі України.