Постійний воєнний стан на татарському кордоні змушував українське населення в тих краях проводити політику постійної «Готовності». Ці бойові люди боліт вели непевне життя, але вони мали доступ до цілини прикордоння з усіма їхніми природними скарбами, і польські чиновники-експлуататори не наважувалися заходити в ці небезпечні райони. Ці озброєні хлібороби, мисливці та рибалки вели самостійний спосіб життя і називали себе козаками, тобто козаками. е. «вільні воїни».
У XVI столітті серед цих українських козаків виникла військова державна організація, центром якої була сильно укріплена позиція нижче Дніпрових порогів (Запорізька Січ). Войовнича держава Запоріжжя, яку одні порівнюють з лицарським релігійним орденом (через їх обов’язкову целібат і війни проти невіруючих), а інші — з комуністичною республікою, найбільш чітко показує нам, що завжди було метою української «політичної ідеї». В запорозькій організації понад усе панувала абсолютна рівність усіх громадян у всіх політичних і соціальних правах. Вся влада належала Загальним зборам усіх Запоріжжя, а їхні рішення виконували виборні старшини, які водночас були старшинами війська. Свобода окремої людини була дуже великою, але вона мала підкорятися волі цілого. І коли під час війни Генеральні збори передали необмежену диктаторську владу найвищій посадовій особі, гетьману, це дало йому таку владу, з якою не могла зрівнятися влада жодного з абсолютних володарів тогочасної Європи.
В шляхетсько-державній організації Польщі не було місця для такої безправної демократичної держави, якою була в польських очах запорізька. Увесь український народ вважав запорозьких козаків природними захисниками від страшної татарської небезпеки, а також єдиною надією проти польського гноблення. Зловісне невдоволення переважало по всій Україні, і після того, як поляки, природно, вжили суворих заходів, низка козацьких повстань сталася швидкою послідовністю, починаючи з кінця 16-го століття і заповнивши першу половину 17-го. У цих повстаннях козаків підтримувало пригноблене селянство. Але Польське Королівство було досить недосконалим, завжди, що стосується його постійної армії, і було змушене звертатися до української козацької організації, яку воно ніяк не могло знищити, для допомоги у своїх війнах проти турків, росіян і шведів.
Нарешті в 1648 році українське козацтво за підтримки всього народу від Дніпра до Сану підняло прапор повстання і під проводом Богдана Хмельницького зуміло знищити польські війська. Так український народ виборов і знову виборов свою незалежність після триста років чужого ярма. Хмельницький після перемоги над поляками поширив козацьку організацію за тісні межі Запоріжжя, на всю величезну територію України.