MediaArhiv

Частина 8

сторінка 128/255

У Москві російський уряд вважав, що не можна залишити каменя на камені, щоб знищити цей небезпечний національний організм. Скориставшись передчасною смертю Хмельницького (1657 р.) і некомпетентністю його найближчих наступників, Росія почала свої політичні махінації в Україні. Козацька старшина була натхненна упередженням до гетьмана, просте козацтво — до своєї старшини, а простий народ — до всіх заможних і владних; величезні суми грошей були витрачені, успішно, і величезні ділянки землі були надані як феоди; і таким чином Росія ловила рибу в каламутній воді з великою перевагою. При кожному наступному обранні нового гетьмана автономія України урізалася, а за Андрусівським миром (1667) з Польщею країна була поділена. З двох частин один, найближчий до Польщі, який був страшенно спустошений і обезлюднений, відійшов до цієї країни, і цей відділ дуже скоро втратив свою українську форму правління і свою козацьку організацію. Ділянка по той бік, лівий, на схід від Дніпра, під своїм лихим гетьманом Мазепою, намагався під час Скандинавської війни скинути російське ярмо. Мазепа уклав союз зі шведським королем Карлом XII. Але Полтавська битва (1709) поховала всі його надії. Йому довелося тікати до Туреччини разом з Карлом XII, а українське повстання було придушено Петром Першим з найстрашнішими звірствами і, нарешті, скасовано гарантовану автономію України. Щоправда, титул гетьмана знову запровадили після смерті Петра Першого, але він мав лише жалюгідну подобу життя. Навіть ця тінь автономії була знищена в 1764 році; в 1775 році останній оплот України Запорозька Січ через зраду потрапила до рук росіян і була ними зруйнована. Селяни ставали кріпаками.

Таким чином Росія досягла успіху протягом приблизно століття з половиною, не до кінця знищивши пізнішу, другу українську державу. Підступна політика, яку Росія одночасно проводила щодо Польщі, призвела також до падіння останньої. У послідовних поділах Польщі (1772 — 1795) вся частина цього народу, заселена українцями, за винятком Східної Галичини та Буковини, що відійшли до Австрії, стала власністю Росії.