Цінність української культури постає в її найпрекраснішому і найвищому вигляді в неписаній літературі народу. Філософське почуття українського народу знаходить вираження в тисячах і тисячах повних прислів’їв і притч, подібних яким ми не знаходимо навіть у найпередовіших народів Європи. У них відображена велика душа українського народу та його світська мудрість. Але найбільшої висоти національний геній українців піднявся в їхній народній поезії. Ні російська, ні польська народна поезія не витримують порівняння з українською. Починаючи від історичних билин (думи) і надзвичайно давніх, але живих пісень богослужіння, як, наприклад, різдвяні пісні (колади), новорічні пісні (щедрівки), веснянки (весільні), жниварські пісні (обзінкові), аж до маленьких пісень на окремі випадки (наприклад, шумки, козачки, коломийки), ми знаходимо в усіх творах українського народного епосу та лірики, багатий зміст і велика досконалість форми. У всьому цьому чудове співчуття до природи, одухотворення природи, живе розуміння її настроїв; у всьому цьому ми знаходимо фантастичну, але теплу мрійливість; у всьому цьому ми знаходимо прославлення найвищих і найчистіших почуттів людської душі. Яскрава любов до батьківщини відкривається нам усюди, а особливо в незліченних козацьких піснях, щемлива туга за славним минулим, уславлення, хоч і не без критики, своїх героїв. В їхніх піснях про кохання ми не знаходимо жодної ознаки сексуальності; не те фізична, але духовна краса жінки прославляється понад усе. Навіть у жартівливих піснях, а далі, навіть у балакучих піснях є багато анакреонтичної витонченості. І, водночас, яка краса дикції, яке чудове узгодження змісту й форми! Ніхто не повірить, що цей знехтуваний і стільки століть пригнічений і мучений народ міг розсипати стільки перлин справжнього поетичного натхнення своєю нещасною землею.
Ця особливість поетичного творчого духу дозволяє нам, як і іншим елементам культури, визнати величезну різницю між українським і російським народом. Російські народні пісні менші за кількістю і різноманітністю, формою і змістом. Співчутливе ставлення до природи мало. Уява або піднімається до надприродних висот, або опускається до простої дрібниці. Злочинні потвори та дух деструкції прославляються як предмет національного поклоніння. Уявлення про кохання чуттєве, жартівливі та непристойні пісні огидні.