Але тепер серед інтелігенції краю загалом переважає перший погляд, і те, що багато інтелігентних українців пройнято російською культурою, слугує не ідеальному переконанню, а тільки потужному впливу руських шкіл і руських міст. Чим стоять ці освічені люди під українським селянином, який навіть на берегах Тихого океану не проміняє своєї індивідуальної української народної культури на російську і заслуговує на глузливу, але в наших очах дуже похвальну приказку росіян: «Хахол выесдие хархол!».
Отже, якщо ми хочемо залишитися справді незалежною нацією, то для української культури є тільки один шлях, а це крок за кроком іти за культурою Західної Європи, шукати її взірців у німців, скандинавів, англійців і французів. І весь цей розвиток ми повинні базувати на широкій основі нашої високої народної культури. Поміркуймо, з яким пієтетом справді культурні нації Європи зберігають невеликі залишки своєї народної культури. Їх небагато звичаїв чи забобонів, їхній маленький збірок народних пісень! Наскільки ми багатші за них у всіх наших нещастях! Могутнє перше слово український народ сказав через Котларевського століття тому; тоді воно знайшло на своєму шляху перший діамант — чисту мову народу. На жаль, досі не виник українець, який міг би сказати таке ж могутнє друге слово, знаходячи шляхи й способи підняти скарби рідної культури краю й дати змогу всій нації працювати над завданням використання їх з користю. Цей «апостол правди і науки», як його називає Шевченко, не з’явився, хоч у нього, як у Драгоманова, було кілька предків. Але вже є дуже багато українців, які б поставили свою печатку на декларації: «що в
Україна має таку багату народну культуру, що, розвиваючи всі її приховані можливості і доповнюючи їх елементами, почерпнутими з незаплямованих джерел західноєвропейської культури, українська нація могла б досягти цілісної культури, так само властивої собі і так само високої серед великих європейських культур, як українська народна культура серед народних культур інших народів».
Отже, українцям ХІХ-ХХ ст. шлях був чітко вказаний. Етнологічні розвідки та наукове вивчення фольклору дуже охоче взялися українськими вченими, так що в цій галузі новітня українська наука займає, мабуть, найвище місце в усій слов'янській науці. У жодній іншій культурній нації Європи життя освічених людей не було так пронизане впливами народної культури нації. Українському культурницькому руху налічується ледве століття, але він має результати, які й сьогодні гарантують культурну незалежність української нації. Налагоджено активні зв’язки з центрально- та західноєвропейськими культурами, що може мати неоціненний вплив у подальшому розвитку української культури.