Родинні стосунки дуже яскраво відображають своєрідність українського народу. Порівняно висока стародавня культура в поєднанні з індивідуалізмом і волелюбністю не допускає розвитку абсолютної влади у глави родини (як у поляків і росіян). Так само становище жінки в українському народі набагато вище, ніж в польському чи російському. У багатьох випадках жінка є справжнім головою родини. Набагато рідше такий стан речей трапляється у поляків і лише за винятком у росіян. В українців ніколи не видають заміж дочку проти її волі; вона має права людини в цьому питанні. У росіян ця справа в руках батька, який бере за доньку так звану кладку, тобто продає її, кому хоче. Дорослим синам в українців, як тільки вони одружуються, батьки дарують хату і самостійне господарство. Житло під одним дахом складної сім'ї (родового клану), як це прийнято в росіян, в українців майже неможливе і зустрічається вкрай рідко. Батько в цьому випадку не має абсолютної влади (як у росіян), щоб запобігти незлагоді в сім'ї.
Особливістю українців є те, що вони рідко зав’язують дружбу, але тим більше вони міцніші, але стримані та рідко інтимні. Росіяни дуже легко дружать між собою, але також дуже легко розлучаються і стають лютими ворогами. Поляки легко зав'язують близькі дружні стосунки і також є вірними друзями. Ворожнеча між росіянами страшна; у поляків і українців він менш гіркий, до того ж менш тривкий. Здатність до асоціацій в українців дуже значна. Усі подібні асоціації засновані на повній рівності в розподілі праці та прибутку. Бригадира обирають і його накази виконують, але він отримує рівну частку прибутку і працює разом з іншими. У росіян більшак сам підбирає собі робітників, не працює, а є просто наглядачем. Все-таки він отримує найбільшу частину прибутку. Серед поляків здатність до асоціацій розвинена незначно.
На цьому етапі ми також можемо обговорити ставлення українців до їхніх громад. Українська громада (громада) — це добровільний союз вільних людей заради спільної безпеки та загального добра. Поза цією метою українська громада не має влади, бо вона може обмежити індивідуальні бажання когось із членів громади. Через те, наприклад, спільна власність на землю, яка запроваджена за російським зразком переважно в лівій половині України, є гидотою в очах українського народу і губить його економічно набагато більше, ніж поділ землі в разі одноосібної власності. Російське «мир» — це щось зовсім інше. Це мініатюрна абсолютна держава, хоч і постає в одязі комуністичної республіки. Мир цілком є частиною російського національного духу, і російський мужик беззаперечно кориться волі світу, хоча його воля поневолює його власну.