яскраво виражені невеликий сніговий покрив в Україні, відносно висока температура теплих періодів зими та аномально тепла весна, що пояснюється легкістю снігового покриву, якому для розтавання потрібно лише трохи весняного тепла. Сніговий покрив Польщі, Литви чи північно-східної Німеччини значно більше схожий на московський, ніж український. Січневі ізотерми в Україні переходять із напрямку Пн на Пд на ПнЗ на Пд. Ізотерма типової російської зими (січень — 8—10°) повністю оминає регіон України. Щоправда, Дніпро і Дністер мають стільки ж льоду, скільки Волга чи Двіна. Але тут головним чином слід враховувати термін заморожування; Двіна перекривається 190 днів, Волга 160, Дніпро в Україні лише 80-100 днів, Дністер 70 днів. Це, звичайно, більші відмінності. Ще більші відмінності між українським і московським кліматом стають очевидними, якщо порівняти тривалість зими, або час, придатний для роботи на природі. У Великоросії цей час — щонайбільше чотири місяці; в Україні не менше шести з половиною; а на її південних кордонах навіть дев'ять місяців. Такі відмінності відіграють велику роль у житті людей. Час зимових перешкод і вимушеного простою в Росії вдвічі більше, ніж в Україні. Боротьба з холодом приймає в Україні форми, цілком аналогічні західноєвропейським. У Московщині спостерігаємо полярні стихії в зимовому житті народу. Українська зима не пригнічує людей, не нудить до смерті, а лише загартовує організм у боротьбі з холодом і дає бажаний відпочинок після літньої спеки. Зима — час найінтенсивнішого громадського життя українського селянства.
Весна в Україні, тепла і сонячна, вийшла тихою інший вплив на людей, ніж прохолодна, вогка російська чи польська весна. Сонячний клімат весни і безхмарність літа виховали в українця спокійну, принципово веселу вдачу. Проте ми не знаходимо в ньому веселості, характерної для жителів півдня порівняно з людьми півночі, а скоріше тиху меланхолію. Просто росіяни чи поляки набагато веселіші, ніж українці, жвавіші, спокійніші в суспільному житті, веселіші; не українці, а саме росіяни та поляки змагаються між собою за епітет «французів Півночі» чи «Сходу» відповідно. (Цей дивовижний факт зумовлений, насамперед, нещасливою історією України). Але, з іншого боку, меланхолія українців тиха, а час від часу меланхолія росіян переходить у розпач і песимізм.